Розділ 2

МІЛАНА

Я не відразу зрозуміла, що розмова линула далі в тому самому темпі, на тій самій темі. Чоловіки говорили про якісь інвестиції, про нові проєкти і так далі. І ні слова про мене. Я аж привідкрила очі, і дарма я це зробила. Я ще більше зрозуміла, в якій я обстановці, позі і навпроти чого. 

Я ще сильніше почервоніла. Тож я намагалася якомога старанніше не дивитися на інтимну зону чоловіка. Але все ж я дещо побачила, і він був складений досить непогано. Я б навіть сказала, що він був красивий, хоча я не бачила його обличчя. Але по тому, яке його тіло і як одяг облягає його… я важко ковтнула, намагаючись все-таки не рухатися і саму себе не видати. Адже чоловік, схоже, не став це робити.

— На цей раз достатньо. У мене запланована далі зустріч. Можливо, наступного разу обговоримо все більш детально.

— Так, без проблем. Я теж маю деякі справи, — погодився Денис.

Після цього чоловіки почали прощатися. Я видихнула, коли чоловік навпроти мене встав з крісла і пішов проводжати мого колишнього. Коли зачинились двері, я все ще важко дихала, не рухаючись. Можливо, аби ще якась неврівноважена колишня не забігла в його кабінет.

Далі я чула його кроки. Я так само не рухалась, сидячи та підтискаючи коліна до грудей. Він знову опинився переді мною. Я дивилась на його ноги, молячись усім богам, благаючи, аби хтось із них допоміг мені переміститися в інше місце. Повітря застигло в горлі, коли рука чоловіка обперлася на стіл, і він нагнувся. 

Наші погляди зустрілись. Його твердий, з помітним запитанням, і мій, сповнений сорому, шоку, вибачення і всіх інших емоцій. І так. Він до ужаса красивий. Мені ще більше стало погано, що я ось так опинилася в такій ситуації перед таким аполлоном.

— Яке цікаве місце ви вибрали, пані, — промовив чоловік виділяючи кожне слово.

Я важко і голосно ковтнула. І тут мій мозок знову відключився, адже по-іншому я не можу зрозуміти, чому саме це вилетіло з моїх уст.

— Правда, з цього місця відкривається дуже гарний вигляд, — швидко кажу я, бельмочучи кожне слово.

Брова чоловіка вигинається.

— Що саме вам здалося гарним у моїх ногах? — і господи, він так сильно виділив слово «ногах», що я зрозуміла, що він мав на увазі. Я буквально палала від сорому.

— Ноги? Я і не помітила. Я говорила, у вас дуже велике вікно і в повну стіну…

— Ага, саме вікно. Так. Вам там зручно?

— Так-так, у вас зручний стіл…

— Я все-таки радий, що вам сподобався мій стіл, точніше простір під ним, але вам не здається, що було би комфортніше поговорити в іншій позі і в іншому місці?

— Знаєте, ваша пропозиція дуже хороша, — і саме в цей момент він встає, відходить, даючи мені можливість вилізти. Та мої ноги так затекли, що я ледве змогла це зробити.

І коли я була змушена встати, я різко зашипіла від колючих мурах у ногах і боляче впала на коліна, прихопивши перше, що було під руками.

Я застигла, коли зрозуміла, що моя рука тримається за ремінь чоловіка, а інша за те саме інтимне місце. Ми знову завмерли. Чоловік напружено, а я і дихати перестала. Божечки…

І варто було мені відкрити рота, аби пояснити щось, як двері в кабінет різко відчинились.

— Слухай, я забув теку взяти… — пролунав голос до болю знайомий.

Я з привідкритим ротом повернула голову до свого колишнього, який великими очима дивився на мене.

— Мілана? — запитав Денис, буквально не вірячи, що бачить перед очима.

Я нічого і встигнути не сказала, як на мої плечі раптом опустились руки і буквально підняли мене. Я видихнула, коли чоловік біля мене обійняв мене за талію та притиснув до свого боку.

— Ти знайомий з моєю нареченою? — раптом запитав чоловік, змушуючи мене ще більше розширити очі і шоковано перевести на нього погляд.

Як він мене зараз назвав?

Вітаю вас у моєму першому романі! На вас чекає дуже захоплива історія про боса та підлеглу. Сподіваюся, вам сподобався початок. 

Мені буде дуже приємно, якщо ви поставите лайк книзі, адже саме так ви мене підтримаєте. Додавайте книгу в бібліотеку, аби не пропускати оновлення, та підписуйтеся на мене.

Також ця книга буде безкоштовною, тож запрошую вас залишатися зі мною і надалі.