Розділ 1

МІЛАНА

Я завмерла, коли побачила в коридорі офісу того, кого за будь-яких обставин не хотіла би бачити. Моє серце заколотилось з такою швидкістю, що мені здавалося, воно зараз вибухне прямо в мені. Я почала судомно роздумувати, що мені робити, де сховатися, як уникнути цієї зустрічі.

Жодна дівчина не захоче зустрітися з колишнім, будучи ще простим співробітником у великій компанії. Особливо коли цей колишній був до непристойності з багатої сім'ї і кинув її саме через те, що вона не підходила його статусу. Ще й нахабно запропонував їй роль коханки.

Тож так, я аж ніяк не хотіла зустрітися з Денисом.

Я не скажу, що моє життя стало гіршим після нашого розставання. Мені спершу було боляче, але потім я зрозуміла, що він просто не вартий мене. Але як же я не хотіла, аби він побачив мене зараз, аби думав, що без нього я нічого не можу.

Тож єдиним варіантом було втекти, і я це зробила. Сподіваюся, ви не станете мене засуджувати. Я зараз не в тій ситуації, аби змахнути волоссям і прямо пройти повз нього, зробивши вигляд, що я його не впізнала.

Але проблема була ще в дечому. Я не знала, куди тікати. Я працюю в цьому офісі близько місяця, і вперше за цей час мене відпустили на поверх великих начальників, аби передати документи.

Начальниця мого відділення навряд чи би мене пустила, якби не запізнювалась на важливу зустріч. Тому я не знала навіть, у який кабінет мені треба піти, адже я планувала це запитати в якоїсь дівчини чи чоловіка, який буде проходити. 

Тож я не встигла ані роздивитися таблички на дверях, ані зрозуміти, куди йду. Задкуючи, намагалася тихо віддалитися від свого колишнього і ввалилася в перше приміщення.

Я видихнула, зачинивши двері та спираючись головою об стіну. Лише через хвилину, коли я упорядкувала своє дихання, я зрозуміла, що опинилася в доволі просторому і солідному кабінеті.

Він точно належав якомусь супер важному чоловіку, бо навіть у повітрі кружляв терпкий запах влади. Тож я не могла довго затримуватися. Я трішки прочинила двері, намагаючись почути, чи віддаляється мій колишній. Як тільки Денис кудись піде, мені треба хутко тікати з цього місця і дізнатися, де кабінет заступника нашого шефа, адже саме йому я мала принести теку з документами.

Та все сталося зовсім навпаки. До голосу мого колишнього доєднався ще один чоловічий голос, і вони стали наближатися. Із кожною секундою я розуміла, що вони стають усе гучнішими і що вони йдуть сюди. Я швидко заозиралася в кабінеті. І не знайшла жодної більш-менш нормальної схованки, тому, не думаючи і підкоряючись паніці, я забігла під найприхованіше місце, яке може бути в цьому просторому приміщенні. А саме під робочий стіл.

І зрозуміла, яку ж я величезну помилку зробила, коли в кабінет вже зайшли два чоловіки. Боже, я навіть не могла зрозуміти, про що вони говорять, настільки пульс скажено калатав у моїх вухах. Щоки миттєво стали червоними, і я просто закрила долонями обличчя. Сподіваючись, що як і в дитинстві, якщо я закрию очі, то мене ніхто не побачить. Я буквально мріяла, аби зараз опинитися у фентезійній книзі жанру попаданок і просто щоб мене перекинуло в якесь місце подалі від цього кабінету. Але це не мій жанр…

— Нам потрібно все детально обговорити, — долунав до мене голос чоловіка, якого я не знала.

— Так, звичайно. У мене є декілька ідей і пропозицій, які тобі сподобаються, — а це вже говорив мій любий колишній Денис.

— Що ж, тоді давай присядемо, — каже другий голос, і я чую, як кроки наближаються.

Мені здається, що я зараз просто зомлію від сорому і страху. Боже, та ліпше б я пройшла повз колишнього, а не ось так от опинилася в такій ситуації. Боже, який це сором… Мене точно звільнять. Ні, я сама звільнюся. Я не зможу працювати в цій компанії після такого позору.

Серце билося з кожним разом сильніше, коли чоловік наближався до свого столу, обійшов його, і в полі мого зору опинилися його ноги. Він відсунув стілець і сів на нього. Я втягнула повітря через рот і застигла як статуя, коли його масивне коліно ткнулося в моє плече.

Здавалося, ми обоє завмерли. 

Я відчула, як повітря між нами стало дуже напруженим. Воно буквально іскрило. Здавалося, ще секунда, і воно просто вибухне. Я вже чекала, що він встане, почне кричати, що це я тут роблю. Потім мене побачить мій колишній і все…

Я сильніше заплющила очі, чекаючи цього моменту. Змирившись з тим, що мене буде виявлено і опозорено.

Але все сталося інакше.