3. Бійка

На мої прохання висадити мене подалі від університету, Ітан ніяк не відреагував. Пліток про наші стосунки точно не оминути, тим паче коли я вийду з машини Ітана. 

— Це твоє покарання за те, що я не прийшла вчора до тебе? 

— Воно буде згодом, це лише початок.

Його відповідь змушує мене відчути паніку. Що він може задумати? 

Ми приїхали в університет саме під час перерви між лекціями, на вулиці я помічаю Олівію і її “банду”, поруч з ними Христина. Прекрасно, я точно в повній дупі. 

— Виходь. 

— Ти розумієш, що вони подумають? 

— Мені байдуже, — виходить з машини. 

Забираю сумку й також виходжу. Всі дивляться на нас, і саме коли я почала думати, що гірше бути не може, стало тільки гірше.

— Слухайте сюди, — Ітан підходить до мене і обіймає за талію.

— Ти бляха, що робиш? — майже пошепки.

— Мія Баркер і я у стосунках, — в цей момент моя щелепа опиняється десь на асфальті. — Вона моя дівчина. 

— Ти що кажеш?! 

Хочу відштовхнути чоловіка від себе, але той в свою чергу притягує мене до себе і цілує. Чорт, гірше дійсно може бути. Тепер мене ще більше будуть ненавидіти у цьому університеті. Чудово. Він відсторонився від мене і я помічаю зухвалу посмішку. Для нього, це гра. 

— Давай поговоримо, — хапаю Ітана за руку і веду за собою. 

Ми опиняємося там, де зустрілися з ранку. 

— Ти якого хріна робиш? Твоя дівчина? Ти хворий на голову? 

Ітан посміхається, йому подобається ця гра, а мені ні. 

— На яке питання відповідати? — сідає на стілець. 

— На всі. 

— Якого хріна я роблю? — повторює моє запитання. — Це твоє покарання за те, що не прийшла вчора. 

— Для тебе це жарт, а для мене ні! Ти розумієш скільки людей почнуть мене ображати? Скільки ображених дівчат буде? 

— Я твій хлопець, тож вони не будуть тебе чіпати.

— Я проти! 

— Якщо проти, — встає зі стільця й підходить до мене. — Тоді заплати мені сто тисяч і я скажу всім, що це був жарт. 

— Сто тисяч? — починаю сміятися. 

— Що не так? 

— В мене в житті не було стільки грошей, — відчуваю, що ось-ось почнеться істерика. — Ти такий придурок! Гадаю плітки, що ходять про тебе, це правда. 

— Які саме плітки? 

— Ти повний придурок і гівнюк.

— А ти повія? 

— Тобі однаково байдуже, яка буде відповідь. 

Поспіхом витираю сльози і йду подалі від чоловіка. 

Ітан

Спостерігаю за тим, як Мія тікає від мене. Що вона хотіла? Я сказав, що вона поплатитися за те, що знехтувала моїм наказом. 

— Що ти зробив бідолашній Мії? — Стів сідає поруч на сходах. — Вона плакала. 

— Плакала? — киває. — Нічого такого не зробив, просто сказав при всіх, що вона моя дівчина. 

— Дівчина? Ти хворий?

— Що не так? — блокую телефон й ховаю в кишеню. — Я дав її дні, щоб вона знайшла сто тисяч, тоді я скажу всім, що це жарт. 

— Як благородно, — з насмішкою говорить хлопець. — А що буде, як не знайде? 

— Стане моєю дружиною. 

— Дружиною? Навіщо тобі дружина?

— Для розваги, я ніколи не був одружений, мені цікаво, як це. 

Ця дівчина раз і на все життя запам'ятає, що не варто жартувати з Ітаном Гросом. 

— Ти точно хворий. 

— Ти взагалі-то одружений, чому засуджуєш мене? 

— Тому що, я одружився по коханню, а не з примусу… знай, що я не підтримую твою ідею. Ти переходиш межу дозволеного. 

— Вона перша почала!

— Ні, це ти почав. 

Підводиться і йде геть. Я справді перегнула палицю? Та ні, бути не може. 

За десять хвилин починається пара, тож я пішов в аудиторію. Декан чітко дав мені зрозуміти, що я можу не закінчити університет, потрібно виправляти ситуацію. Я міг би заплатити йому і жодних проблем, але цей щур й так постійно бере хабарі. 

Стів сидить на останньому ряду, я сідаю до нього. 

— Вирішив вчитися? — саркастично.

— Так само, як і ти. — не менш саркастично. 

Лекція з кольору найбільш нудна, але від неї залежить річний бал. Все було спокійно, аж поки в аудиторію не забіг якийсь першокурсник й не почав кричати про бійку на подвір'ї.

— Між ким? — питає Стів.

— Мія Баркер та Стейсі. 

Сука. Зриваюся з місця. 

— Де саме? 

— Центральне подвір'я. 

Що ця ідіотка робить? 

Мія

До пари ще було десять хвилин, тож я змогла трохи заспокоїтися й виправити макіяж, що потік. 

— Повірити не можу, що Ітан справді зустрічається з цією повією! 

Піднімаю ноги на унітаз, не потрібно, щоб вони побачили мене. 

— Напевно вона просто змусила його… ця ідіотка не його тип дівчат. 

— Стовідсотково змусила! 

— Якщо зустріну її, то вирву все волосся..

— Не боїшся Ітана? — відчуваю запах сигарет, вони палять в туалеті. 

— Та я впевнена, що він ще подякує мені! Таку дуру, як Мія ще пошукати треба. 

— Як думаєте, — затуляю рот рукою, щоб не видати ні звуку. — Вона прийде на вибір теми для дипломної роботи? 

Отже, це хтось з мого факультету. Як чудово. 

— Якщо прийде, то отримає гарних стусанів! 

— Не заздрю її… ходімо, залишилося п'ять хвилин. 

За хвилину туалет знову пустий. Що мені робити? Я просто хотіла спокійно довчитися тут, а натомість ховаюся у туалеті, як останній трус. Ітан Грос, ти купа лайна! 

А чого власне я боюся? Мені немає чого втрачати. Я не збираюся терпіти ці образи від купи багатих дівчаток, що не знають справжнього життя. Покидаю кабінку туалету й впевнено заходжу до аудиторії з історії моди. 

— Хто з вас, — всі дивляться на мене, — Тільки що, в туалеті обіцяв побити мене? — ставлю сумку на підлогу. 

— Ну я, — виходить одна з подружок Олівії. — Самостійно вирішила здатися? 

Майже всі в аудиторії починають сміятися. 

— Пішли на вулицю, тупа ідіотка. — в школі змогла вистояти проти п'ятьох дівчат, то й тут зможу.

Не очікувала, що на нашу бійку зберуться подивитися стільки людей. 

Зав'язала волосся й зняла зайвий одяг, залишилася лише в штанах та майці.