Глава 3: Майбутнє

4005 рік. Селена стояла на пляжі й дивилася на океан. До неї з неба спустився архангел Гавриїл.

— Селено, вертайся на небо, Бог тобі пробачив, — сказав Гавриїл.

— Ні. Я не повернусь туди.

— Селено, ми знаємо, що ти хочеш зробити... Не роби цього, я прошу тебе.

— Усі, кого я любила, померли. Усе, що я мала, зникло. Я довго мовчала, але тепер не буду. Я знаю, хто в цьому винен. І він за це заплатить своїм життям, — сказала Селена.

— Ні, не роби цього. Не можна вбивати Сатану. Коли ти його вб’єш, ти зруйнуєш гармонію між добром і злом, і настане хаос, — перелякано сказав Гавриїл.

— Чхала я на цю гармонію! Я вб’ю Диявола і спалю цей світ до тла! Я стану королевою попелу. І ти мене не зупиниш, Гавриїле. Лети й перекажи це Богові, нехай знає, — заявила Селена.

Архангел Гавриїл полетів на небо.

Коли він прилетів до Бога, біля нього стояв архангел Михаїл.

— Як я розумію, вона відмовилась, так? — запитав Господь Бог.

— Так, вона відмовилась. Вона сказала, що спалить цей світ до тла й буде правити ним, — сказав Гавриїл.

— Що нам робити? — запитав Михаїл.

— Нічого... Подивимося, що із цього вийде, — сказав Господь.

Селена приїхала в місто Салем, зайшла в один покинутий будинок. Це був будинок відьми Марії. Селена довго блукала цим будинком, поки не знайшла двері. Вона відчинила їх і побачила сходи, які вели донизу. Селена спустилася, але було дуже темно, і вона нічого не бачила. Тоді в її руках з’явився вогонь, який освітив усю кімнату. Вона побачила ліжко, на якому лежала спляча Сецилія, а біля ліжка стояло крісло, на якому сиділа Марія, точніше, її скелет.

— Шкода, вона померла заради внучки, — Селена глянула на Сецилію. — Ну що, дитино, час вставати.

Селена поклала свою руку на лоб дівчинки й сказала:

— Прокидайся, дитино.

Сецилія розплющила очі й запитала:

— Хто ви й де моя бабуся?

— Не лякайся... Твоя бабуся померла, — по щоці Сецилії потекла сльозинка. — Моє ім’я Селена, я прийшла тебе врятувати... Ти знаєш, хто твій батько?

— Мені бабуся розповідала, що він покинув маму, коли вона сказала йому, що вагітна, — відповіла Сецилія.

— Я знаю, хто твій батько. Ти мені не повіриш, але він... Він Диявол.

— Що? Це якийсь жарт? — здивувалася Сецилія.

— Ні, це не жарт. Він твій батько, ти народжена здійснити пророцтво.

— Яке ще пророцтво?

— Ти народжена, щоб знищити цей світ і правити разом зі своїм батьком новим світом, який ви створите.

Сецилія трохи подумала й запитала:

— А ви хто така?

— Я дружина Диявола... Я приспала тебе у 2023 році, — відповіла Селена.

— Що? А зараз який?

— 4005 рік... Я приспала тебе, щоб ти не зробила те, що мала.

— А навіщо ви мене тоді розбудили?

— Бо я маю одну справу, і ти мені для неї потрібна, — усміхнулася Селена.

Вони вийшли з будівлі й пішли.

Новий день. Селена й Сецилія приїхали на те місце, де з’явилася Селена. Воно було покинуте. Від дому священника Крістофа залишилися руїни.

— Де ми? — запитала Сецилія.

— Тут я з’явилася після того, як мене вигнали з Пекла, — пояснила Селена.

Селена створила портал до Пекла, взяла Сецилію за руку, і вони увійшли в нього. Сецилія побачила червоне небо, темні страшні ліси, річку з крові й стежинку із черепів. Страх охопив її.

— Не бійся, — спокійно сказала Селена.

Сецилія кивнула. Селена телепортувала себе й Сецилію в Пандемоніум. Селена побачила, що на троні Диявола сиділа Ліліт.

— Селено? Що ти тут забула? — здивовано запитала Ліліт.

— Ти ж казала, що не будеш більше підкорятися Дияволу! — нагадала Селена.

— Селено... Ти не відповіла на запитання! — сказала Ліліт.

— Я прийшла помститися! — крикнула Селена.

— Ти хочеш убити Диявола? Я правильно зрозуміла? — запитала Ліліт.

— Так, ти правильно зрозуміла, — відповіла Селена.

— Але це неможливо, він сильніший за тебе, — сказала Ліліт.

— В мене є підмога, — усміхнулася Селена.

Ліліт добре придивилася й упізнала Сецилію. Селена помітила в очах Ліліт страх, але Ліліт крикнула:

— Асмадей!

Через дві секунди з’явився Асмадей, один із семи князів демонів.

— Убий їх обох! — наказала Ліліт.

Асмадей підійшов до Селени й Сецилії. Селена простягнула праву руку. Асмадей вклонився і поцілував її руку. Погляд Ліліт зійшовся із Селененим, і Селена сказала: