Глава 4

Ну я думаю навіть не потрібно казати що щелепи моїх колег впали на підлогу коли побачили як Кирил підійшов до мене, поцілував у щоку та під руку ми вийшли з офісу. Зараз ми їдемо з його водієм на "побачення". Я почула сповіщення на своєму телефоні. Писала Анжела.

"Думаєш раз підеш з ним на побачення і одразу заміж за нього?!"

"Так я тебе розчарую! Не вийде, мила! Він буде моїм! Максимум раз переспить з тобою! І все!!!"

Мій телефон вирвав із рук і в наступну мить Кирил записував голосове повідомлення.

"По перше, я сам вирішую з ким мені бути. По друге, Лера фантастична дівчина, не така як всі інші. І вона мені не потрібна тільки для одного побачення або щоб переспати. І по третє, не смій писати моїй дівчині агресивні повідомлення."

Мої брови злетіли вверх. 

— Що це було?

— Не люблю коли так роблять.  — Кирил роздратовано видохнув.

— Ти вже вирішив повідомити, що я твоя дівчина?

— Угу.

Останній шлях до ресторану ми провели мовчки. Коли ми приїхали до ресторану я була м'яко сказано шокована. Ресторан виглядав просто шикарно. Тут напевно тільки чашка кави коштує як моя місячна зарплата.

— Ого, ти не попереджав що буде таке місце.

— А яка різниця?

— Ну я б одяглась по іншому.  — Раптом Кирил зупинив мене. Я не розуміючи підняла брову. 

— Ти і так прекрасна.

Це був... комплімент?

— Еее... дякую. 

Кирил посміхнувся мені і прибрав моє пасмо за вухо. Але чому цей момент був такий інтимний? Потім він наче прийшов до тями і цей момент був порушено. 

Ми пішли до дівчини на ресепшені. Вона провела нас за столик в кінці зали, біля вікна. Кирил як джентльмен відсунув мені стілець. Потім сам сів. На столі вже було два меню. Я взяла одне, відкрила і мої очі майже не вистрибнули коли я побачила ціни. 

— Я напевно тільки салат.

— Навіть не починай, замовляй все що хочеш я заплачу.

— Ні, не треба.

— Добре, який салат?  — і він так просто погодився?

— Салат Цезар.

Через декілька хвилин до нас підійшов офіціант.

— Готові зробити своє замовлення?

— Так, нам два салати Цезар, стейк прожарювання Medium Rare та стейк Medium, кролик у вершковому соусі, два келихи білого вина, келих красного вина, шоколадний фондан і два чізкейки Нью-Йорк.

— Добре, їжу виносити за готовністю?

— Так,  — промовив Кирил і віддав меню. Офіціант пішов.

— І ти все це замовив собі?  — навіть було неможливо приховати мою здивованість та радість, тому що я розуміла, що пів цього списку піде до мене. І мені було дуже приємно, що недивлячись на мою відмову, він не пошкодував своїх грошей і замовив мені ще їжу. Але мені чомусь здалося, що це на трьох людей. 

— Ну звичайно я не збираюся годувати тебе тільки салатом.

— Але мені здається що ми чекаємо ще на одну людину.

— Ти права. А ось і він!  — Кирил помахав тільки що прийшовши людині. До нас підійшов парубок з дівчиною.

— Лера, знайомся це Паша!

Сказати що я була в ступорі, це нічого не сказати. Я подивилася на молоду пару яка всміхалася і побачила подібність з хлопцем.

— Ну привіт, сестро! Знайомся це моя наречена Катя.  — Паша відкрив для мене обійми в які я з радістю пригнула. Нарешті! Нарешті ми зустрілись. На моїх очах з'явилися сльози.

— Ну-ну-ну, не плач! Ми хотіли як краще,  — Кирил погладив мене по спині. 

— Я знаю, це сльози від щастя.

— Сядьмо. Ми вже зробили замовлення, але я не знав що ти будеш з нареченою. Але це не проблема, зараз додамо до нашого замовлення.

Ми сіли за стіл. Я поряд з Кирилом, а Паша і Катя навпроти. 

***

Ми вийшли з ресторану, я обійняла Пашу і Катю. Потім ми з ними попрощалися і пішли до машини де вже чекав водій.

Вечір був найпрекраснішим за всі мої останні двадцять років. Паша розповів, що до вісімнадцяти років жив за кордоном. Потім він переїхав сам на Батьківщину. Де вивчався в університеті та зараз працює в ІТ компанії. В університеті познайомився з Катькою. І вони почали зустрічатись. Паша не знав що я в нього є. Його батьки також не знали. Не знаю чому їх не повідомили. Але потім його найшов Кирил і все розповів. Тому Паша не задумуючись погодився зі мною зустрітись. Катя це також підтримала. Було видно як вони кохають одне одного. Ми обмінялись телефонами та домовились ще обов'язково зустрітись.

— Дякую! Я навіть не знаю як тобі подякувати,  — почала я відразу як тільки ми перейшли поріг квартири.

— Я радий. Чесно.

— А навіщо ти це зробив?  — це питання цікавило мене ще з початку вечора.

— Знаєш,  — хмикнув Кирил,  — коли кохаєш людину то робиш все щоб вона була щаслива.

— Що?!

— То,  — сказав Кирил з посмішкою і поки я не встигла щось сказати, його губи були на моїх.