Частина 33 «Погляд, від якого не втекти»

Я повільно видихнула.

Не зараз.

Тільки не тут.

За спиною лунав сміх гостей, дзенькіт келихів, музика — чуже щастя, в яке я раптом зовсім не вписувалась.

— Сергію… — я повернулася до нього, стискаючи ремінець сумки. — Це погана ідея.

Він дивився спокійно.

Занадто спокійно для людини, яка щойно перевернула мені все всередині одним реченням.

— Чому?

Я нервово усміхнулася.

— Тому що кожного разу після наших “розмов” у мене проблем більше, ніж відповідей.

Куточок його губ ледь смикнувся.

Майже усмішка.

Майже.

— А зараз?

— А зараз я втомлена.

Це була правда.

Не вся.

Але правда.

Він кілька секунд мовчав, ніби вирішував, чи варто тиснути далі.

Потім зробив ще один крок ближче.

Не різко.

Обережно.

І від цього стало тільки гірше.

— Ти уникаєш мене вже три дні.

Я ковтнула повітря.

— Я працювала.

— Віт.

Тихо.

Низько.

Небезпечно близько.

— Не бреши мені.

І чорт забирай…

Саме це вибило ґрунт з-під ніг.

Бо він мав рацію.

Я відводила очі.

Ховалась за роботою.

За квітами.

За втомою.

За будь-чим, аби тільки не думати про нього.

Про той погляд.

Про його руки на моїй талії того вечора.

Про те, як сильно мене лякало те, що поруч із ним я починала втрачати контроль.

— Я не уникаю, — сказала тихіше, ніж хотіла.

Він нахилив голову набік.

Наче читав мене.

Наче бачив кожну брехню ще до того, як я її вимовлю.

— Тоді подивись на мене.

Я підняла очі.

І дарма.

Бо в його погляді було занадто багато.

Не холод.

Не гра.

Щось набагато гірше.

Справжнє.

У грудях стало тісно.

— Сергію…

— Я не розумію, що між нами відбувається, — тихо сказав він. — Але робити вигляд, що нічого немає, у тебе виходить погано.

Моє серце буквально збилося з ритму.

Я нервово засміялася.

— А в тебе, значить, добре?

Він дивився прямо в очі.

Без жодної усмішки.

— Ні.

Тиша між нами стала майже болючою.

Десь у залі ведучий голосно оголосив перший танець молодят, і гості зааплодували.

А ми стояли посеред цього шуму так, ніби навколо нікого не існувало.

— Це все складно, — прошепотіла я.