Частина 4 «Коли понеділок стає небезпечним»

Магазин гудів тихим ранковим життям. Квіти пахли солодко й трохи волого, ніби ще пам’ятали холод складу. Я загортала букет із білих лілій, коли Анна раптом голосно плеснула в долоні.

— Сергію, допоможеш мені з коробками на складі? Там нова поставка.

— Без проблем, — відповів він.

Вони пішли вглиб магазину, за вузькі двері, що вели до маленького складу. Я на секунду подивилася їм услід, а потім повернулася до роботи.

За кілька хвилин Сергій повернувся з великою коробкою. Поставив її на підлогу біля прилавка.

— Тут троянди, здається, — сказав він. — Куди їх?

— Сюди, — відповіла я, відсуваючи відро.

Ми разом відкрили коробку. Усередині лежали темно-червоні троянди — майже бордові.

— Красиві, — тихо сказав він.

— Так.

Я почала діставати квіти, обережно відокремлюючи стебла.

Кілька секунд ми мовчали. Потім він раптом сказав:

— Ти образилася?

Я підняла очі.

— На що?

— На каву.

Я тихо хмикнула.

— Серйозно? Ти думаєш, я ревную?

Він усміхнувся куточком губ.

— Я нічого не думаю. Просто питаю.

Я знизала плечима і продовжила підрізати стебло.

— Ні. Все нормально.

Сергій трохи нахилився ближче, сперся руками на край прилавка.

— Ти погано брешеш, Віто.

Я зупинилася.

Наші очі зустрілися.

У нього був той самий спокійний погляд, від якого чомусь завжди ставало трохи неспокійно.

— Я не брешу, — тихіше сказала я.

— Ммм… — протягнув він. — Добре. Повірю.

В цей момент із-за дверей складу виглянула Анна.

— Ви тут не фліртуєте без мене? — жартома запитала вона.

Я миттєво опустила очі до квітів.

— Я працюю, — відповіла я.

Сергій тихо засміявся.

— Бачиш, Анно? Мене тут навіть не помічають.

Анна підійшла ближче і взяла одну троянду.

— О, ці ідеальні. Їх треба поставити біля входу. Клієнти одразу будуть брати.

Вона раптом подивилася на мене уважніше.

— Віто, ти точно в порядку?

— Так.

— Просто ти сьогодні якась… інша.

Я на секунду завмерла, а потім взяла ще одну троянду.

— Просто понеділок.

Анна засміялася.

— Добре. Тоді сьогодні після роботи йдемо пити вино. Це лікує понеділки.

Я вже хотіла щось відповісти, але Сергій випередив мене.

— Я теж іду.

Анна підняла брови.

— О, ти напросився?

— Абсолютно.

Я мовчки поставила троянди у відро з водою.

І раптом зрозуміла одну річ.

Вечір сьогодні буде набагато складнішим, ніж робочий день.