Глава 14. Кароліна

Навіщо він це зробив? Що за ігри такі?

І чому я не можу припинити згадувати його дотики, навіть тоді, коли повертаюсь до дівчат і ми продовжуємо теревенити? В роті досі смак його губ та язика. На честь свята Дар поголився начисто, але в мене чомусь обличчя поколює від того, як міцно ми терлися одне об одного. 

Капець, Кароліно!

Припини, просто припини думати про це.

“Я знаю…”

Знає він! Бовдур… Просто відволікає мене, як уміє. Але те, як його тіло реагує на мене, не може не запускати дурнуваті думки. Жахливі, неправильні. Я не можу йому подобатись насправді… Він не може мені подобатись. Вся його сутність повністю суперечить якостям, які я люблю та поважаю в чоловіках!

Але є ще щось, незрозуміле для мене. Чомусь біжу на вулицю, де ми стояли разом, ніби він чекає на мене там. Такі дурниці! Звісно ж його немає, проте на тому самому місці стоїть усміхнена Налія, димить і шкіриться тільки більше, щойно помічає мене.

Занурююсь в якусь дивну хвилю розпачу та розчарування.

— Боже, якщо ти також димітимеш, я почну думати, ніби ти можеш бути нормальною людиною, Каро!

Ох, в нас дуже різні стандарти та бачення життя, Нелю. Проте цю думку я тримаю при собі.

— Маю до тебе питання. Знаю, ми не дуже дружимо з тобою, але я помітила тебе на танцполі з дружком того нареченого, для якого я сьогодні танцюю. Ем, він твій хлопець? Якщо так, я нічого не робитиму. Мені не цікаво влізати в чужі стосунки, проблем з чоловічою увагою не маю. Словом, тобі більше потрібно… Якщо ж ні, то я спокійно прийму його пропозицію гарненько затусити. Бо хлопчик, як треба.

— Хто? Дар? Та з усіх чоловіків на світі, він єдиний, хто і близько не зможе мене зацікавити. Лише такі пустоголові дівулі, як ти ведуться на зухвалих байкерів з вітром в голові. Ви будете ідеальною парою! День чи два, на довше не вистачить ні тебе, ні його. Розважайся!

Це було грубо з мого боку. Навіть занадто… 

Та лють розриває мене зсередини, стриматись не виходить. Краще повернуся до дівчат. Дар нехай робить, що хоче, тільки без мене. Шкода Орисю, бо вона весь час захищає його переді мною.

Ох, люба, не всі твої ідеї про ідеальні пари вдалі…

Бачити Дара не хочу, тому прошу офіціанта передати йому куртку. Годі з мене цієї персони на сьогодні. Та й чому дивуватися? Неля саме така дівчина, які йому подобаються: вульгарна, хтива, розкута і не я. Згоди та любові, як то кажуть.

Вечірка поступово підходить до фіналу. Ми втомлені, але, здається, дівчата задоволені. Трохи ридаємо над відео, яке я змонтувала для Орисі. Мені це потрібно, як ніколи. Стає легше, емоційність моменту зашкалює. Наречена міцно мене обіймає, а я радію її щасливому личку. Все ж для неї, бо люблю свою подругу дуже сильно. Вона чи не єдина, хто знає мене справжню.

Можливо, в мене немає рідних братів та сестер, але доля подарувала мені Орисю.

Вдома засинаю майже одразу, бо від втоми просто падаю. А пробудження настає раптово від дзвінка Орисі. Матінко рідна, я проспала!

Час ще є, але будильник мав підняти мене годину тому! Якого???

— Доброго ранку, мила! Ти вже на макіяжі?

— Доброго ранку, Каро! Так! Але я не можу додзвонитися до Еміля. Впевнена, що все нормально. Просто… Мабуть, мені передається твоя тривожність. Так дивно було засинати без нього… Скучила страшенно. В нього зранку заплановано похід до барбера, бо самостійно він коханий зі своїми кучерями не впорається. Ти ж знаєш! Просто хотіла з тобою поговорити, заспокоїтись.

— Так, певно він просто не чує. Скоро побачимось. Це твій день! Посміхайся, сяй і відпочивай. Про інше подбає твоя дружка, домовились?

— Угу, люблю тебе!

КАРА НЕБЕСНА: Ранок добрий! Скажи Емілю, щоб відповів Орисі. Зайві хвилювання нареченій не потрібні. Контролер ти наш! Ви хоч не наклюкалися?

Годі й чекати на швидку відповідь від бовдура. Лише через годину помічаю, що моє повідомлення прочитане, але Дар мовчить.

Бісить… Проте в мене є інші справи, значно важливіші.

Після укладки та макіяжу я прямую до заміського комплексу, де наче сніг на голову валяться додаткові клопоти. Весільний торт доставили не туди, тепер розбираюся з логістикою, щоб ми таки побачили своє замовлення вчасно. Дощ ллє, наче з відра, хоча за прогнозом мало бути просто трохи хмарно. Фігня, впораємось! На щастя, церемонія планується в приміщенні, тож не страшно. Ведучий заходу пише, що погано почувається і в нього болить горло, на що я раджу йому запастися таблетками і зробити свою роботу, або надіслати адекватну заміну, якщо він не хоче, щоб я влаштувала йому справжнісіньке пекло.

Під час доставки напоїв для фуршету, працівники розбили два ящики з шампанським, тому я вже мчу на таксі до супермаркету. Мої дзвінки Дар Божий скидає, чим доводить мене до сказу, але я була готова до того, що все доведеться робити самій. Ой вей!

В якийсь момент дуже хочеться розплакатись, але не можна, бо макіяж доведеться перероблювати. Дихаю і почуваюся максимально задоволеною самою собою, коли повертаюсь до ресторану і бачу Орисю.