Глава 6. Кароліна

— І що ж таке їй потрібно записати? — наша розмова з Даром доводить мене до сказу настільки сильно, що я помічаю Орисю лише після того, як моя подруга стає її активною учасницею.

Кілька ядучих фраз, від яких у пана Богдановича точно б очі на чоло полізли, вчасно залишаю при собі. Як би не хотілося мені поділитися з нею своїми успіхами у спілкуванні з Юрою, в нинішніх умовах з фіктивними стосунками з Дарієм, точно краще мовчати.

— Ну, не хочете казати, то й не треба. Ви такі милі, коли у вас є спільні секрети! Сподіваюсь кіно вам зайшло, бо ми чудово провели вечір з родичами. Знаю, ти хотіла влаштувати дівочу та парубоцьку вечірку якомога раніше, але доведеться зробити це за два дні до весілля. Брат Еміля раніше приїхати не зможе, а його присутність важлива.

— Думаю, це не проблема. Тоді виходить, що оренда закладу нам потрібна в будній день. Буде навіть простіше.

— Так-так, майбутнє подружжя. Ми з Кароліною все влаштуємо, не переймайтеся!

На цих словах Дар обережно пригортає мене до себе зі спини і я подумки заштовхую йому оце “ми” в горлянку. Та якби не мої здібності організатора, церемонія б проходила серед поля, без стільців і довела б мою чарівну Орисю до сліз. Тому не без зусиль стримую емоційні спалахи гніву, в барвах уявляю, як товчу пику самовпевненого товариша.

Давно не бачила Орисю такою задоволеною. Ще кілька фраз і вони з нами прощаються. Схоже на те, що мій план працює.

— Ну, так що ти там казав мені потрібно записувати, експерт з амурних справ?

Сам факт того, щоб приймати якісь поради від Богдановича, запускають в моїй голові нервові смішки. Ти реально зібралась слухати цього бовдура??? З іншого ж боку, гірше не буде, якщо я розгляну його пропозиції. Але і виконувати вказівки неандертальця, який думає зовсім не тим мозком, на який я звикла розраховувати, така собі ідея.

— А я передумав тобі допомагати. Ти грубіянка. Самовпевнена, пихата і абсолютно неадекватна. Не хочу ламати життя нормальному мужику.

Ох і гівнюк!

— Так я і думала! Ти лише язиком патякати вмієш. Ну і не треба тоді. Навряд чи Юра мислить так само примітивно, як ти…

Тримаю обличчя до останнього, а сама мало не плачу. Навіщо він так робить? Знає, що я хвилююсь, тому тисне на болючий мозоль.

— Примітивно, кажеш? Якщо твого ідеального чоловіка не цікавлять красиві дівчата та розваги, він може бути просто не зацікавленим в жінках. Про це ти подумала? Ти його взагалі з кимось бачила? Хоч раз? О, бачу що ні!

— Абсурд! Він багато працює, певно втомлюється. Якщо я не бачу його кожен день з різними панянками, це не говорить ні про що. Може він читає книги чи слухає музику. Впевнена в Юри точно є якісь цікаві дорослі інтереси.

— Не сміши, Каро! Яким би працьовитим інтелігентом не був твій Юрко, в жінці він шукатиме легкість та грайливе спілкування. Чи ти думала з ним одразу розмовляти про дітей, політику та кризи глобального масштабу?

— Ну, і що ж ти пропонуєш, розумнику? Поки я чую лише суцільні дурниці!

— Почнемо з простого. Хоч і сьогодні можеш забігти до нього, щоб привітатись. Вибачитись, що не набрала раніше, бо була зайнята…

— Ти мене слухав взагалі? Ми й номерами обмінятись не встигли!

— Ні, я тебе уважно слухав. Це неважливо. Ти занадто сильно акцентуєш увагу на тому, на чому не потрібно цього робити. Просто роби, як я кажу. От і перевіримо. 

Почуваюся абсолютною ідіоткою, коли наче зачарована роблю саме так, як пропонує Дарій. Юра посміхається мені, ніяковіє і сам пропонує зустрітись знову. Завтра.

Реальність доходить до мене вже за дверима моєї квартири, коли доводиться визнати правоту бовдура.

— Алло! Вийшло, він сам запропонував зустрітись завтра знову! Що ти рекомендуєш робити далі?

Господи, я дійсно щойно про це спитала? Який сором!

— Я так і знав! Далі, далі, далі… На цю зустріч ти не підеш.

Що???