Розділ 3. Зрадник

Саша

     Антон створив группу в Інстаграм аби ми там спілкувались. Сьогодні ми з подругою не домовлялись зустрітись, бо я і сестра зібрались на зустріч з нашим другом. Ми зустрілись біля школи, потім пішли на майданчик, де ми завжди любили сидіти. Богдан взяв свого однокласника і ми в чотирьох сиділи в спілкувались. 

- Саш, ми можемо відійти поговорити? - спитав Богдан. Я погодилась і ми пересіли на іншу лавочку. 

- Що сталось? - не розуміла я.

- Давай зустрічатись? - спитав Богдан, а я ледь не впала. Такого я почути не очікувала. І що йому відповісти? 

- Я можу подумати? - попросила я. 

- Так, звісно. - відповів хлопець. А потім ми повернулися до сестри і його однокласника. Ми ще трохи поспілкувались і потім розійшлись по домівках.

     Вдома я вирішила поговорити з мамою про те, що сказав мені Богдан. Для мене це вперше і я не знаю, що робити.

- Мам, а що роблять люди, коли зустрічаються? - спитала я.

- А чого питаєш? - не розуміла мама.

- Просто Богдан запропонував мені зустрічатись, тому і питаю. - пояснила я.

- Зрозуміло. Ну це коли ви гуляєте, тримаєтесь за руки, цілуєтесь і так далі. - відповіла мама.

- Зрозуміло. - сказала я.

- Доню, ти добре подумай чи готова ти до відносин? 

- А він почекає?

- Якщо ти йому справді подобаєшся, то почекай стільки скільки треба. - відповіла мама. Я замислилась над її словами. А й справді, чи готова я? Я ж тільки в шостому класі. А якщо він не буде чекати довго? Я вирішила подумати про це пізніше, бо на мій телефон прийшло повідомлення від Антона. Я зайшла в Інстаграм аби прочитати.

- Дівчатка, привіт. Не зайняті завтра? - поцікавився Антон.

- Ні, ми завтра гуляти йти збиралися. А що? - швидко написала я.

- О, чудово! А можна приєднатися до вас? - поцікавився хлопець.

- А якщо ми скажемо ні це щось змінить? - спитала подруга. 

- Та ні. Я просто з ввічливості спитав. - відповів Антон.

- А як ти дізнаєшся, де ми будемо гуляти? - спитала сестра.

- Так я помітив, що ви в одному місці і гуляєте. Тому я не сумніваюсь, що знайду вас біля того шістнадцятиповерхового будинку. - відповів хлопець.

- До речі, а як ти зрозумів, що ми гуляли там саме у той час вчора? - поцікавилась я. 

- Нехай це буде мій маленький секрет. Може колись і розповім. - написав Антон

***

Три дні я думала над його пропозицією. І всі три дні я не могла прийняти рішення . Я не знаю, що до нього відчуваю. Не знаю подобається він мені, як хлопець чи скоріше, як друг. Богдан не поганий хлопець. Нас познайомила з ним подруга. Ми часто ходили на пікніки і просто гуляти. Ми ходимо навіть до однієї школи. Просто в паралельних класах. Він веселий, але іноді його поведінку і жарти дуже важко зрозуміти. У школі він майже кожен день влаштовує бійки з хлопцями. Він два рази навіть в лікарні лежав через те, що його хтось дуже сильно побив. Хлопець не одноразово показував, що я йому подобаюсь. Якось на пікніку у лісі він зробив для мене браслет і кільце з фольги. 

***

Ми вийшли гуляти з дівчатами і вирішили спочатку сходити до магазина, А потім піти на майданчик аби почекати Антона. Дівчата ще звісно йому не довіряють, але вони побачили, що на їхні слова він не ображається і тому трошки охолонули. Ми проходили повз гаражів і раптом почули, що позаду нас хтось крикнув "шлюхи". Голос був дуже знайомий. Ми обернулись і я не повірила своїм очам. Позаду стояв Богдан і тикав нам середній палець. Я неочікувала, що він може так вчинити. Він знав про нашу сварку і якось сказав, що ніколи не стане на їхньому боці, але зараз я бачу, що його слова нічого не означали. Було дуже образливо. Хлопець, який ще декілька днів тому пропонував мені зустрічатися, зараз стоїть і ображає мене і моїх подруг. А я навіть не встигла дати відповідь. Чому він це зробив. Так багато питань і так мало відповідей. Дівчата стояли і просто мовчали, як і я. Зараз навіть дівчата мені нічим не допоможуть.

Від автора 

Привіт. Як вам розділ? Чекаєте наступний? Пишіть коментарі там будемо частіше спілкуватись.

Як думаєте, що буде далі? 

   Надіюсь на вашу підтримку.

            Ваша Katherine