Ми вбиваємо себе своїми ж руками.
Самі робимо те, що руйнує життя.
Ми забиваємо голову непотрібними думками,
Не придивляємося до усього зблизька.
Ми часто робимо, а потім думать починаєм.
Хоча, насправді, має бути навпаки.
Ми не показуємо, як багато знаємо,
А потім скаржимось на негатив.
Ми часто почуваємось, неначе хробаки.
А в цей час, насправді, можем досягти висот.
Ми сліпо дивимось вперед і віримо в казки,
І цим ми позбавляємось чеснот.
Ми за спиною тягнемо минуле,
Тому що боїмось дивитися в майбутнє.
Ми багато свого щастя відштовхнули,
Занурившись в одноіменні сірі будні.
Відредаговано: 23.11.2020