Глава 5

Я пішла шукати Діму і знайшла його в компанії хлопців. Як я знаю Влада і його друзів.

-ООО, привіт, Даш, - привітався до мене Діма

-Привіт, - ніякого сказала я

-Це, - показав він на Влада і це двох хлопців, - Влад, то Денис і Матвій вони мої однокласники, познайомся

-Дуже приємно, - відповіла я і думала як би швидше звідси піти.

-А це хто? - спитав Влад Діми й показав пальцем на мене, - твоя дівчина?

-ООО, та ні, вона моя сестра, - відповів Діма і Влад зітхнув з полегшенням що Дарина не його дівчина.

-Тож приємно познайомитися, - сказав Влад і ще поцікавився в Дарини як її звати, - а як тебе звати?
-Дарина, можна Даша

-Отже, Дарина, дуже приємно, - сказав Влад з посмішкою на обличчі.

-Даш, мож приєднаєшся до нас, - поцікавився в мене Влад

-Та ні, мене дівчата чекають і так Дім можна тебе на пару слів.

-Так, - відповів Діма і встав з крісла на якому сидів
Ми вийшли на сходи.

- та що ти хотіла?

-Я хотіла спитати чи не зміг би ти відвезти мене додому

-А чого так рано? Вечірка в самому розпалі, - відповів Діма.

-Ну як ти забув ти мене сюди покликав і забув про мене

-А як же дівчата?

-Дівчата нехай танцюють, а я хочу додому

-Ем, я можу її відвезти як ти не хочеш, мені не важко, - почула я за спиною голос Влада.

-Можеш відвезти, я все рівно не хочу їхати, я тобі довіряю - відповів за мене Діма.

-Тоді добре, - сказав Влад і посміхнувся на всі 32 з

Діма з нами попрощався і пішов назад в компанію де був.

Мені було цікаво чому Влад хоче мене відвезти додому, навіщо йому я? В мене все прокручувалося в голові.

-Ну що, їдемо? - поцікавився і мене Влад.

-Ем, ну їдемо, - відповіла з неохотою я, бо чомусь не дуже хотіла їхати з ним, - я ще піду скажу дівчатам що я їду.

-Добре, я тебе тут почекаю , - відповів Влад і я пошла шукати дівчат

Дівчат я знайшла в центрі танцпола, я підійшла і сказала що вже їду додому.

-Ну чого так бистро? - почала питати Богдана
-Да, ми ще не натанцювалися, - почала вже нити Аня

-Ну ви залишайтеся, я сама поїду

-А де Ілона?, - замітила я що її немає

-Вона пішла в туалет, - відповіла Аня

Дівчата замови, але потім Богдана заговорила
-Ну добре, їдь ти, але завтра розкажеш як заїхала і про що так довго з братом говорила, - сказала Богдана і продовжила далі танцювати.

-Почула? - перепитала в мене Аня

-Так, все я вам розповім, - відповіла я і пішла до Влада

Мені чомусь не дуже хотілося що він мене відвозив додому.

-Ну, що, поїхали? - сказав Влад коли я до нього підійшла.

-Ну, поїхали, - відповіла я з дивним передчуттям що щось має трапитися, але може мені здається

Ми пішли до його машини, гарна машина ауді здасться, я в них не дуже розбираюся. Ми сіли в середину і Влад заговорив перший.

-Ти мене вибач, що тоді на шкільному дворі розлив на тебе каву і не вибачився, - сказав Влад і я була трішки шокована, що він переді мною вбачається.

Я про його вже багато чуток чула. Багатий, навчається в 11-А класі з моїм братом, знаменитий на всю школу, є багато прихильниць, любить погуляти і порозважатися з дівчатами.

-Та нічого страшного, - відповіла я ще здивуванням на обличчі.

Він не чого не відповів, а лиш завів двигуна авто і спитав в мене :

-Ну то куди я маю таку прекрасну дівчину відвезти? - спитав в мене Влад і почав посміхатися.

Я назвала йому адресу і ми рушили.
Влад все дивися на мене і я не витримала і по цікавилася.

-Чого ти так дивися на мене і посміхаєшся?

-Бо ти дуже красива, - відповів він і я ніби замерла, бо мені ніхто ще з хлопців не робив такі компліменти.

-Дякую, - відповіла я і відчула що вся червона.

Далі ми їхали в повній тиші, а коли ми вже пидїжали до бабусиного дому, ну вже мого теж та він поцікавився :

-А дасиш свого номера телефону?

-А тобі навіщо?

-Ну як, навіщо? Щоб поспілкуватися

-Вибач, але ні, - не знаю чого відповіла я

-Ну як знаєш, але я все рівно його дістану, - сказав Влад, але він теж неміг збагнути нащо йому здалася ця Дарина і нащо йому її номер, але щось все тягло до неї і він хотів щоб вона була його.

-Ну, пака, мені вже час, - сказала я і вийшла з машини

-Пака, - сказав Влад і зітхнув, як же йому хотілося ще поговорити з Дариною, треба буде в Діми спитати її номера.

Влад ще трішки постояв і поїхав назад на вечірку.
Я зайшла в дім і побачила що на кухні увімкнуте світло я зайшла і побачила маму і бабусю які сиділи і говорили.

-Привіт, - привіталася я

-Привіт, доцю, - відповіла мама, - а де Діма?

-Він ще на вечірці, - відповіла я

-Ну добре, доню, йти спати, - сказала мама і я попрощалася з мамою і бабусею, пішла до себе в кімнату.

Зайдя в кімнату я подивилася на годинник була 11 година ночі далі пішла в душ і перевдягнулася. Спати якось не дуже хотілося. Я лягла на ліжко і чую що мені прийшло якесь повідомлення, я подивилася від незнайомого номера, натиснула і побачила :

"Привіт, бач, казав що дістану твого номера"
Я зразу догадалася хто ето, то Влад.

"Ну і що ти хочеш від мене? " - відповіла йому я

"Тебе", - відповів Влад

"А не забагато ти хоч?", - спитала я і почала посміхатися

"Та, ні", - Написав Влад, а я нічого не одписала.
Через 5 хвилин приходить ще одне повідомлення, де Влад бажав спокійної ночі, але на це повідомлення я нічого не відповіла.

Мені все було цікаво що Владу від мене потрібно, в його як я знаю повно дівчат. І я не схожа на них, не модельної зовнішності і не дуже висока як вони та і до фігури їхньої мені ще далеко. Я лежала і думала ще так годину, а потім написала дівчатам чи приїхали вони додому, вже як-не-як перша година ночі.

Я написала їм, але відповідати вони напевно не спішили, ну добре завтра в них теж розпитаю, що було і в Діми спитаю, може це він дав номера Владу.

Для себе я вирішила що буду уникати Влада, бо ще зробить мене одну з його іграшок. Все я стараюсь уникати Влада, а то хтозна-що в нього в голові і що він від мене хоче.

Я ще з такими думками пролежала і заснула коли на годиннику була друга година ночі. Добре що завтра в школу не потрібно.