Глава 2

Сьогодні перше вересня. Перший навчальний день і мій перший навчальний день в новій школі. Я встала доволі рано, та пішла збиратися одягла білу блузку та чорну пряму юбку, взула  чорні балетки і розспустила волосся. Зібралася та вийшла на кухню щоб поснідати, там вже сиділи батьки, бабуся та Ліза з Дімою. 

-ООО, проснулася, сідай снідати, - сказала мама 

-У вас сьогодні перший навчальний день в новій школі, хвилюєтесь? - почалп розмову бубушка 

-Я нітрішки, думаю знайду багато друзів, - з посмішкою на обличчі сказала Ліза 

Ліза моя молодша сестра їй 14, ну це ви вже напевно знаєте і переходить вона в 9 клас. Вона є дуже смокійна, але й запальна. Любила погуляти і читати книги. На зріст вона трішки нижча мене, ну хоч і менша на два роки. Мала коротке русяве волосся, та карі очі. Ліза не сильно любила навчатися, але була відміницею в класі. 

-Я теж не хвилююся, - відповів Діма, - я чув що тута є футбольна команда і я думаю туда вступить. 

Діма він є мій старший брат який переходить в 11 клас. Він дужу красивий і в нашій школі за їм всі дівчата бігали. Він є високого зросту набагато вищий мене, брюнет з голубими очима який гарно грає у футбол, так я можу його описати і ще те що він завжди може мене підтримати і домогти, за це я дужу вдячна йому. 

-Я думаю це чудова ідея, зможеш з багато ким познайомити і будем розвиватися, - сказала мама 

-Да, але не потрібно забувати про егзамени, як не як випускний клас, - сказала бабушка 

Я доїла свій сніданок і ми пішли з Дімою і Лізою до школи. Як дійшли до школи то побачили багато дітей і підлітків Діма з Лізою зразу сказали що ідуть шукати де стоять їхні класи, ну і я теж пішла. 

-Я пішов шукати де стоїть мій клас, - сказав Діма до нас з Лізою і попрощався. 

-Я теж піду, не сумуй сестричко, -  підморгнула мені сестра та пішла. 

Я розвернулася щоб йти і тут на мене хтось падає. Коли з мене злізла дівчина яка в пала, то тоді лиш я змогла розгледіти її. Дівчина з білим волосся і голубими очима, була доволі високою

-Вибач мене, я не хотіла, - почала казати блондинка - я просто тут новенькая, та ще погано орієнуюсь - додала блондинка 

-Нечого страшного, я тута теж новенька - сказала з посмішкою на обличчі - Я Дарина, - протянула руку блондинці

-Я Богдана, - потиснула вона мені руку

-Приятно познайомитися, - сказала я і ми вдвох почали сміятися. 

-Ти в якій клас переходиш, - спитала я

-В 10-Б, а ти, - відповіла Богдана з посмішкою на обличчі. 

-Теж, - відповіла я і усміхнулася на всі 32

-Класно, ну то ходімо шукати де наш майбутній клас, - сказала Богдана і взяла мене за руку та повела 

-Ходімо, - сказала я, та ми пішли далі до свого класу 

Ми постояли на лінійці та пішли в клас. Поки всі заходили ми підійшли до учительки яка була наша класна керівничка, її звали Людмила Іванівна. Вже всі зібралися та Людмила Іванівна почала нас знайомити

-Доброго дня, діти. Від сьогоднішнього дня у нашому класі будуть вчитися ще дві учениці це Гопанчук Дарина і Круглик Богдана, прошу не знущатися і бути вітчливими, - познайомила нас наша класна керівнничка. 

-Ну то сідайте за ту останню парту і почнемо урок, - ми з Богданою сіли за парту і я почала розглядати клас і однокласників. 

Клас був доволі великий і красивий, була багато вазонів і стендів. Дивлюся я на однокласників і бачу дуже знайоме обличчя, та це ж напевно той блондин друг хлопця на якого я вчора натикнулася. Я трішки в шоці, бо явно я йоги не уявляла тута зустріти і напевно він мене теж впізнав, бо розглядав мене ніби маникена. 

-Ееее, що з тобою, - помахала перед моїм обличчя Богдана рукою 

-Е, нічого, - відповіла я і сиділа вже слухала що розповідає учителька. 

Наступний урок пройшов спокій, і це останній урок на сьогодні, бо як не як лінійка, а завтра вже почнуться всі урокі за розкладом. 

-Привіт, я Аня, - підійшла до нас дівчина з каре - я могла б показати вам нашу школу,-доповнила Аня з посмішкою на обличчі 

-Привіт, будемо вдячні як що ти нам її покажеш, - відповіла за нас двох Богдана, та ми пішли. 

Мені здається що я Богдану знаю ще з дитинства, хоч знайомі ми всього годину, вона така рідна для мене і з нею добре, думаю ми добре здружемося, а пока нам Аня показує школу. 

Школа була не велика на два поверхи, але доволі красива. Ми ходили дивилася де різні класи, буфет, туалет, спортзал. Аня нам це все бистренько показала і коли ми вже були біля виходу зі школи, то вона з нами попрощалася

-Все, дівчата я вам показала, приємно було познайомитися, до завтра, - попрощалася з нами Аня та пішла. 

-Ну, а тобі куда? - спитала я в Богдани

-На Вовченка, а тобі?

-Тоже, - відповіла з посмішкою на обличчі 

-Ну то ходімо, - вже сказала Богдана 

-Ходімо 

Ми йшли хвилин 10, і як дішли до мого будинку я попрощалася і попитала де вона живе. 

-Ну мені сюда, а тобі?, - попитала я

-А я там живу, через 5 будинків

-Ну пака, завтра побачимося в школі, - сказала я та пішла в будинок. 

В будинку була лише бабушка, бо мама на роботі, а Діма і Ліза напевно ще не прийшли. 

-Ну як тобі перший день в новій школі, - поцікавилася бубушка

-Чудово, я вже встигла познайомитися з Богданою і Анею, дуже гарні дівчата, - відповіла я з нотками радості. 

-Ну, це чудово, - сказала бабушка - ти будеш обідати? - доповнила вона 

-Ні, дякую. Піду краще до себе, - і пішла в кімнату 

На годиннику вже було три години дня. Я перевдягнулася і лягла на ліжко і заснула, сама не уявляю як так вийшло, але коли я встала на годиннику буда перше година ночі.  Я пролежала десь хвилин 20 і далі заснула. 

Якщо вам подомається історія Дарина і Влала ставте зірочки і пішіть коментарі. Мені дуже Приємна ваша підтримка і додає натхнення. З любов'ю ваша Daryna Si❤️