Глава 1

Ось і настав день переїзду. Ми вже всі речі зібрали і виїхали. І їхали ми трішки довго, десь години дві або більше. Я всю дорогу дивилася у вікна, думала що ж мене чекає в новому місті і школі. Чи буде моє життя таким яке було чи не буде, поки я думала ми вже доїхали до бабусиного дому. Він з знаходився в кінці міста, невеликий будиночок на два поверха є сад і город. Я дізналася що школа тут недалеко і це добре, бо не прийдеться дуже рано вставати. Зараз відпочину і піду прогуляюсь в міському парку . Як же я давно тут не була.

Вишла я із дому і пішла до  парку. Іду вперед, гортаю стрічку в інстаграмі і відчуваю що я на когось натикнулася дивлюся верх і бачу високого хлопця років 19-20. На вигляд дуже гарний. Я трохи посунулася від нього і бачу на собі три пари очей того красеня і ще двох його друзів. Брюнет на якого я натрапила був високий і з темно карими очима на вигляд років 19-20, другий був блондин, високий, і з чисто блакитними очима йому теж десь років як і першому красеню і ще один брюнет, теж високий, але на вигляд ніби менше тих двох його друзів на років 2, напевно тому що він був нижче них на пів голови Я вирішила вибачитися что натикнулась на них.

-Вибачте, я просто вас не побачим як йшла,- кажу на одному диханні з посмішкою на обличчі 

-та нечого такого, з ким не бувай, -відповів брюнет на якого я натрапила. 

-ну то пака, -бистро сказала я, і розвернувся щоб йти та почула за спиною

-пака, - сказав брюнет 

І я пішла назад до будинку, досить вже на сьогодні пригод 

-А вона нечого Влад, правда? - сказав блондин, якого звали Стас. 

-Красива така, але жаль що більше її не побачу, їй напевно років 19, вже навчається або робота, ех ну то ходім хлопці - сказав Влад. 

-Ходімо, - сказав другий брюнет, Денис

Ух, ну треба ж було бути такою не уважною. Розгнівалася сама на себе, навіть не зрозуміла чого. Дійшла додому коли стемніло. Зайшла до будинку і зустріла маму на кухні яка готувала вечерю 

-Як прогулялася? - спитала мама - будеш вечеряти? 

-Прогулялася чудово, а вечеряти нехочу, піду в душ та спати завтра як не як перше вересня і перший навчальний день в новій школі, потрібно виспатися,-сказала я, бо їсти ніяк не хотілося. Всі думки були про кароолазого брюнета, якого я сьогодні зустріла 

-Ну добре, біжи, - відповіла мама і я пішла до вже своєї кімнати, я тута жила коли приїжджала до бабусі на літні канікули. 

Я приняла душ і вмостилася на ліжку. Спать, аж ніяк не хотілося всі думки були про брюнета, але я трішки по лежала та заснула з думками про брюнета.