6

-Ось як мій будинок виглядає в середині-сказала Аня відчиняючи двері.

-Вау, гарно.

-Хех, Ооооо а ось і моя бусінкааа-пропищала вона. 

До нас підбігла маленька біленька собачка з чорними, ніби ґудзики оченятами.

-Яка мила.

-Її звуть Еліс.. пхпхпх схоже навіть трохи на твоє ім'я.

-Ехехе, і справді-зігнувся щоб погладити собаку.

Еліс почала тертись головою в мою руку.

-Ідемо в кухню, зарис зроблю чай-сказала вона і посміхнулась.

Я сів на диван. Аня принесла чашки та тарілку з печивом.

-дякую.

Ми заговорились та навіть не помітили як бистро пройшло 3 години.

-Ой, щось я засидівся тут.

-Ого, і вправду багато часу пройшло.

Вона провела мене до дверей, і попрощавшись я пішов додому. Дорогою я роздумував слова Ані:"Ти бачив що зараз набирають групу для концерту? І всі хто вміють грати на інструментах та співати можуть подати заявку, потім буде прослуховування."

Мені і правду захотілось спробувати, так як в мене є деякі навики в грі на рок-гітарі.

Я подав заявку, та чекав на відповідь.

Ще через декілька годин мені прийшло повідомлення: "Вашу заявку було прийнято. Вам потрібно буде прийти на прослуховування 27 грудня, о 11:00."

Я написав:"Дякую" та посміхнувся.

Я зупинився біля бібліотеки. Відкрив двері та зайшов. Там був Еван та Лея, вони розмовляли.

-Привіт-сказав я.

Еван подивися на мене косим поглядом. А Лея радісно привіталась.

-Навіщо ти сюди прийшов?-невдоволено запитав Еван.

-Е... Ну типу це бібліотека, і сюди часто приходять люди, і я в тому числі..

Еван зробив довгу паузу.

-Ммм... зрозуміло.

Він встав та пішов.

-Ти чому тут?-сказала Лея, ніби зараз нічого і не сталося.

-Ну..прийшов за книгою.

-Огооо, ти книги читаєш? Як це цікаво! Навіть загадково, мені подобається.

-Чому сама тоді не почитаєш книги?

-А...ну... Мені не подобається читати, але коли хтось читає це так круто виглядає.

-Зрозуміло.

Лея нервовано стиснула зуби.

-Ти...не хотів би прогулятись?-невпевнено запропонувала вона.

-Ну, можна.

Я взяв потрібну мені книгу, та направився до дверей. Лея пішла за мною. Я відчував на собі її пильний погляд.

Ми прогулялись пару хвилин, а потім зайшли в кафе, тому що Лея замерзла.

-А що ви з Еваном робили разом в бібліотеці?-поцікавився я.

-Ну просто зайшли...почитати.

-Але ж тобі не подобається читати.

-Та я просто тебе чекала, знала що ти завжди туди заходиш.

-Зрозуміло.

-До речі, сьогодні ти прийшов пізніше..

-В якому смислі? Ти що за мною слідкуєш?

-Нііі ти що.. просто я завжди раніше проходила по біля бібліотеки, та й бачила тебе там. А сьогодні тебе там не було, от я і вирішила почекати.

-Зрозуміло..

-Ну так чому ти затримався?

Я просто промовчав. Яка різниця де я був і коли я прийшов. А хоча..мало людей цікавляться моїм життям..

-Ауу, ти мене чуєш?-вона помахала перед моїм лицем рукою.

-Чую.

-Чому ти пізніше прийшов?

-Просто так.

-А можливо десь в іншому місці був? І з кимось іншим?

"А яка тобі різниця взагалі де я був?!"-хотів сказати я, але стримався. І просто промовчав.

-Чому ти ігноруєш це питання? Ти був з Анею. Я тебе бачила.

-Так, я був з Анею. Я провів її до дому.

-Перестань з нею спілкуватись.

-В якому смислі?

-Просто перестань! Заради мене і Ноа. Ти нас взагалі так скоро забудеш!!

-Але..

Лея встала, вона хотіла вийти на вулицю.

-Зачекай!

Вона зупинилась.

-Обирай, або Аня або Я!

Я просто застиг, не міг навіть поворухнутись.

-Але...як?.. Ви вдвох мої подруги.. я не можу просто так обрати..

-Поміть, я вже сказала що хотіла!

-Тоді..я обираю...