3

-Ідемо в столову? Я голодний як вовк!-промовив Еван-вже вмираю.

-Тааа, я теж!-відізвалася і Міна.

Ми пішли в столову, там давали картоплю з зеленню та котлетами.

-М.. не дуже люблю зелень-пробубнів Еван.

-Їж що дають-наказала Аня, в потім звернулася до мене-До речі, Еліас, в тебе є друзі окрім нас?

-А.. Так, вони в тому класі з якого я прийшов.

-А ну зрозуміло, якщо захочеш можемо кудись разом з ними піти)

-Так, класна ідея-сказав Кай.

Після їжі ми пішли на урок фізкультури.

-Діти, сьогодні буде контрольна по волейболу, ви станете по дві людини з різних боків сітки, один з вас повинен подати м'яч, а інший відбити, це легко, тому надіюся на кращі результати-промовив вчитель фізкультури.

-Ненавиджу фізрууу-невдоволено сказала Міна.

-Та я теж не дуже люблю, але що зробиш, урок все таки -сказала у відповідь Софа.

Нас розділили на пари.

-Перші Аня та Руді(крутий та гарний хлопець, а ще він добре грає у волейбол)-промовив вчитель.

Вони стали по різні боки сітки.

Руді подав з усієї сили, м'яч пролетів прямо Ані у голову. Удар був такий сильний, що вона впала без свідомості. 

Всі підбігли до неї, я не довго думаючи теж підбіг, взяв її на руки та поніс до медсестри.

Дорогою до медпункту Аня прийшла до тями.

-А? Що? Що сталося? Чому ти мене несеш на руках?!

-Ти втратила свідомість коли м'яч прилетів тобі у голову, от я і несу тебе до медсестри.

-Я... Я сама можу дійти, відпусти мене.

-Ні, ти знову можеш втратити свідомість, безпечніше буде якщо я тебе вже понесу.

Вона нічого не сказала, лише опустила очі до низу.

Я відніс її до медпункту, та розповів медсестрі що сталося.

-Добре що ти швидко зреагував-промовила вона, а потім звернувшись до Ані вона запитала-тебе болить голова?

-Так, трохи.

-Тоді, ось таблетка від головного болю, випий її, і якщо хочеш можеш йди додому.

-Дякую...

Ми вийшли з медпункту.

-Дякую що допоміг мені...

-Та немає за що, я ж не мав стояти в стороні коли іншим погано.

-Ну... Тоді я додому?

-Зачекай, давай я тебе проведу?

-А... Ну окей.

Дорогою до Ані, ми розмовляли про все на світі, хоча я думав що в цьому класі я не знайду собі більше друзів але ні, за один день я знайшов собі 3 друга та 3 подруги, одна з яких мені сподобалась сильніше за всіх (як подруга).

Потім я повернувся назад до школи. Друзі Ані, ну і мої тепер друзі теж, повідомили вчителів що я пішов з Анею до медпункту тому що вона втратила свідомість.

Коли я прийшов до школи, біля входу мене зустріли Ноа та Лея...

-Кого це ти на руках ніс?-запитала Лея, ніби обурено.

-Мою подругу з нового класу.

-А чому ти її на руках то носив?

-На фізкультурі вона втратила свідомість, от я і відніс її в медпункт.

-М.. могла і сама дійти-пробурмотіла вона.

-Щось не так?

-Та ні... Все доб... Ай мене щось ніжка почала боліти, можеш віднести мене до медпункту?

Я подивився на неї незрозумілим поглядом (хоча насправді я все зрозумів).

-Лея! Що сталося? Давай я тебе віднесу до медсестри?!-збентеженно запитав Ноа.

-Та ні... Мене вже нічого не болить.

-Еліас-перебив їхню розмову Алекс-Де ти так довго був?

-Та я провів Аню до дому, щоб дорогою їй знову не стало погано-відповів я.

-Я думав що ти вже теж впав там разом з нею -промовив Еван-вже от біг тебе рятувати.

-Хех.

-А це ще хто?-запитала Лея дивлячись на хлопців повністю з верху до низу.

-А ой, я ж вас не познайомив, це мої нові друзі.

-Ого, ти щось більше почав розмовляти-сказав Ноа звертаючись до мене.

Я промовчав...

Знаєте чому я так часто мовчав? Тому що із-за деяких людей, я взагалі не хотів ні з ким ніколи розмовляти.

Колись я дуже багато розмовляв, мені часто це казали, і одного разу, я зізнався у коханні дівчині яка мені подобається (мені було приблизно 14 років), а вона мені сказала що, якщо я не перестану так багато балакати я ніколи в житті їй не сподобаюсь.

А потім ще додала що я страшний, що гумор у мене жахливий, і взагалі такого як я ніхто ніколи не полюбить.

Мені тоді було дуже прикро, так як я був готовий ради неї на все, а вона навіть не рахувала мене за гідного бути чиїмось хлопцем.

Мене ці слова дуже заділи, і після цього я по троху переставав розмовляти.