2

Настала зима.

-Еліас, чому ти завжди такий сумний ходиш?-запитав Ноа, коли ми йшли у школу-скоро Новий рік! Різдво! Потрібно радіти!!

Так потрібно... Але не в моєму випадку.

-Еліас... Я до кого звертаюся?!

-А? Ой, вибач, задумався..

-О! Там Лея, я піду з нею в школу, пока)

-Але ж ми разом хотіли...-не встиг я договорити як він вже стояв біля неї.

Ну добре... Його можна зрозуміти... Лея, та дівчина яка йому подобається, тому він хоче проводити більше часу з нею.

Але ж мені теж вона подобається... Хоча, він цього і не знає, але все одно залишає мене в стороні...

Ні... Він не винен, це я повинен був сказати йому все як є.. Але мені здалося що було вже пізно.

В школі:

-Діти, доброго ранку-привітався вчитель-сьогодні вам потрібно буде обрати хто ж залишить наш клас.

Так, в нас були такі правила. В кінці року(на Новий рік) всі голосують (анонімно) хто залишить цей клас та піде у паралельний. І так кожного року...

-Лея, роздай листки кожному-наказав вчитель.

-Добре-відповіла вона усміхнувшись.

Я не хотів голосувати за когось, так як я звик до цих людей... Мені взагалі не подобались ці правила, це дико! Я вирішив проголосувати за себе... Щоб інші, так скажімо, не страждали.

Вчитель зібрав листки.

-Так... 3 місце по голосам, Рей(голосний хлопець, часто зриває уроки та не слухається вчителів). 2 місце, Сарра-(тиха дівчина, яка ні з ким майже не розмовляє, не має друзів та добре вчиться, ніхто її не розуміє). А 1, Еліас.

Коли я почув своє ім'я, все ніби зупинилося, я не чув нікого, відчуття ніби я вже не живий.

-Еліас, нам дуже шкода, але в тебе більше всього голосів, тому тобі потрібно покинути цей клас...

Я промовчав, просто взяв свої речі та вийшов з класу.

Мені не хотілося в паралельний клас, там я нікого нормально не знаю, мені буде важко звикнути до нових людей та нового місця... Тоді я подумав що не потрібно було голосувати за себе, але коли я запитав вчителя скільки в мене голосів, я був, м'яко кажучи, у шоці, за мене проголосувало 9 людей, коли за 3 та 2 місце по 3-4. Я зрозумів, що був зайвим в тому класі, що мене там не приймали... 

-Еліас!-перебив мої думки Ноа-так шкода що ти будеш в іншому класі... Хто взагалі посмів за тебе проголосувати?!

Я нічого не сказав, а лише промовчав.

-Мені теж дуже шкода тебе...-промовила Лея.

Я її спочатку навіть не помітив...

-Тобі ж не хочеться туди, правда?-продовжувала вона.

Я мовчав.

На слідуючий день я вже пішов в паралельний клас.

-Привітик)

Сказав хтось позаду, я повернувся.

Переді мною стояла низенька дівчина з довгим русявим волоссям та коричневими очима.

Я нічого їй не відповів, так як не хотів мати друзів в цьому класі.

-Ти з паралельного класу, так? Ох, як ж я не люблю ці правила, кожен рік одне й те саме, я вже декілька разів туди-сюди переходила, вже набридло. Я Аня, а тебе як звуть?)

Я зрозумів що їй дуууже подобається багато розмовляти. Я їй не підходжу як друг, їй просто буде зі мною нудно.

-Чому ти мовчиш? 

Я все таки вирішив познайомитись з нею, може це хоч якусь користь принесе.

-Я Еліас.

-Вау, гарне ім'я. Будемо дружити?)

-Ну..давай.

-Ідемо я познайомлю тебе з моїми друзями.

Ми пішли разом у клас. 

-Хей, люди! В нас новенький з пк (паралельного класу).

-О круто-сказала одна дівчина (напевно її подруга).

-Знайомтесь, його звуть Еліас.

-Приємно познайомитись-промовив хлопець.

Аня приставила всіх своїх подруг та друзів:

Софа-(дівчина з довгим чорно-фіолетовим волоссям та сірими очима).

Алекс-(хлопець з чорним волоссям та зеленими очима).

Міна-(дівчина з коротким рожевим волоссям та зеленими очима).

Кай-(хлопець з коричневим волоссям та чорними очима).

Та Еван-(хлопець з світлим волоссям та коричневими очима). Він мені трохи нагадав Ноа...

-Ну привіт-сказав Алекс.

-Привіт-невпевненно сказав я, так як не дуже розумію як можна мати так багато друзів, це ж важко, завжди будеш лишнім...