Розділ 4. Дух Удачі та випробування серця.

Коли четверо друзів ступили за кристальний міст, що мерехтів на заході, повітря навколо ніби змінилося. Долина розгорнула перед ними ковдру з туманних переливів, а попід кронами дерев поблискували дрібні, мов розсипані скарби, кристали. Дальній схил вів до печери, стіни якої здавалися вирізаними з чистого льоду і світла — Кришталевий Грот. Він тихо дихав прохолодою і музикою, що народжувалася від кожної краплі води, котра стікала по його стінах, та стелі.

— Оце так місце, — мовив Міло, завмерши посеред стежки. Його зелене сяйво виявилося ніжнішим у холодному блиску гроту.

Лінн підняв вушка і прислухався: стихла пташина пісня, і навіть вітер здався обережним. Флора відчула, як у грудях щось тепле зашепотіло — передчуття великої важливості. Тікі обережно торкнувся кришталевої стіни — його пальці залишили на ній м’який відбиток, який миттю заповнився мерехтінням.

У глибині печери, серед сталактитів, що падали як блискучі джгути, сидів старий Дух Удачі. Він не був великий — його зріст був як у дідуся, але очі сяяли немов дві живі зорі. Його борода розпадалася на тоненькі нитки світла, а на плечах лежав плащ з моху і старовинних листочків, на яких танцювали крихітні вогники. Коли він заговорив, його голос нагадував дзвінок і шепіт одночасно — тихий, але повний пам’яті.

— Ласкаво прошу, малечо, — промовив він. — Я — Хранитель Тихої Удачі. Давним-давно я був тільки світлом у листі, але люди і ліс дали мені ім’я. Ви прийшли далеко, щоб знайти те, що загубилося.

Лінн на мить забув як дихати. — Ви Хранитель Удачі? — прошепотів він. — Чи ви можете повернути удачу туди, де її забракло?

Дух усміхнувся так, що маленькі кристали навколо заграли яскравіше.

— Удача не з’являється сама по собі, — сказав він. — Вона — як сад, що росте там, де поливають її добротою, підживлюють дружбою, захищають від заздрощів. Коли доброта зникає, сад в’яне — і удача тихо відходить до тих місць, де серця ще відкриті. Я можу показати дорогу та дати випробування — але не обіцяю миттєвих чудес. Ви мусите знайти четвертий Лист Удачі — він схований так, щоб перевірити ваше серце.

Флора нахилила голову, її очі наповнилися запитанням.

— Четвертий лист? — повторила вона. — А де інші три?

— Три листки вже в дорозі з вами, — прошептав Дух. — Вони тихо оберігають те, що ви вже зробили разом: сміливість, радість і турботу. Але четвертий — найтонший: він плямується тільки тоді, коли серця спроможні віддати місце іншим, коли дружба ставиться вищою за вигоду. Щоб знайти його, ви маєте пройти випробування серця. Кожен матиме свою дорогу — і лише об’єднавшись ви зможете зібрати листок, щоб він став цілим.

Тікі уважно роздивлявся Духа й мимохіть доторкнувся до сумочки, де зберігав свої дрібні записки. Йому хотілося вже зараз покласти в ній рішучу відповідь і пояснення. Але старий мовив:

— Випробування не будуть хитрими загадками наче твої, Тікі. Вони — прості як світло і важкі як любов. Пам’ятайте: випробування намагаються показати, що живе у вас в серці. Іноді ви виявлятимете свої найкращі риси, іноді — слабкості. Чи готові ви дивитися правді у вічі?

— Ми готові, — одноголосно відповіли друзі. Їхні руки тремтіли, але в очах було відчуття досади і рішучості водночас.

Дух підвів руку, і хрусталь навколо них почав легенько вібрувати. Перед кожним з них відкрився світ, що розгортався немов завіса: для Лінна — висока стежка над ущелиною; для Міло — галявина, повна сміху, що ховав за собою смуток; для Флори — поле з хворою рослиною, що просила допомоги; для Тікі — бібліотека тіней, де кожна книжка могла підмінити істину казкою. Це були їхні стежки — і водночас дзеркало їхніх сердець.

Випробування Ліна.

Лінн опинився на вузенькому мосту, що вів крізь хмари. Удалині світився листок — яскраво-зелений і майже осліплюючий. Він манив, ніби обіцяючи швидку перемогу. Але під мостом почулося слабке цівіння — маленька совеня застрягла у гнізді на половині шляху, її крик заглушився вітром.

Лінн відчув як серце у грудях б’ється швидше. Йому хотілося схопити листок — адже він був найсміливішим і завжди першим. Він зробив крок уперед, але згадав слова Флори: «У кожної стежки є своя мудрість».

Він спромігся зупинитись. Сміливість — це не лише стрибати вперед, іноді це йти назад, аби допомогти. Лінн спустився з мосту, запригнув до гнізда і руками, що навіть трохи тремтіли, дістав до совеняти. Коли маленька Пір’їнка, так для себе в родинах назвав Лінн совеня, відновила дихання, листок на містку м’яко погойдався і опустився трохи ближче — як би віддячивши за доброту.

— Ти показав справжню сміливість, — пролунав тихий голос у вітрі. — Сила — це не тільки мужність, а й милосердя.

Лінн зрозумів, що отримав урок: сміливість має бути серцем, що захищає, а не рукою, що лише шукає слави.

Випробування Міло.

Міло опинився в лузі, де повітря було наповнене дзвінким сміхом. Іграшки, бульбашки та блискітки літали у повітрі, закликаючи до гри. На краю галявини сидів маленьке зайченя — він стежив за іграми на іграми, але не мав сили піднятися. Хоча сміх навкруги був чарівним, він був також голосистою тінню, що хотіла приховати біль.

Міло відчув себе привабленим: «Тільки одна спіралька, ще одне виконання — і я повернусь!» — йому кортіло втекти в розвагу, щоб не бачити страждання. Але він пригадував, як раніше відводив увагу від суму, замість того щоб поділитися теплом. Цього разу Міло зробив крок до зайчика. Він присів, притиснув теплом свого сяйва і заспівав тиху, ніжну пісеньку. Його сміх перетворився на лагідний сміх, а не на втечу.

Зайчик повільно підвівся. Гай галявини, що раніше обманював веселощами, промовчав і віддав крихітну іскру — маленький листочок блищав у траві поруч з ним. Міло зрозумів: радість — не біг від проблем, а сила, що лікує їх.

Випробування Флори.

Поле, в яке потрапила Флора, було сухим, як губа старої книжки. Посеред нього стояла велика, в'януча рослина — її листя було тьмяне, її корені тріщали. Кожна травинка дивилась на Флору питанням. Але біля рослини лежала її корзина з аптекою, наповнена унікальними лікувальними травами. Якщо Флора використає усі свої ліки, у неї не залишиться нічого на дорогу, та рослина може видужати і відновити ціле поле.