Розділ 1. Клеварія — країна смарагдового сяйва.

Далеко за горами та ріками лежала Клеварія — країна, де завжди панувала весна, і де кожен день був сповнений чудес. Луки переливалися смарагдовим світлом, ніби самі рослини світлилися зсередини, а струмки буои чистими, хто проходив повз. У повітрі пахло квітами: конюшиною, ліліями, рожевими й фіолетовими кущами, що росли тут у дикій красі. Кожен листок здавався наповненим чарівною енергією, а кожен подих вітру приносив із собою легку магію.

Посеред цього зеленого світу стояло Велике Дерево Удачі. Воно було гігантським: стовбур сяяв м’яким смарагдовим світлом, а гілки тяглися до неба. З його коріння виростали невеличкі кристали удачі, що світлися в темряві і давали сили всім мешканцям країни — Шамрокам.

Шамроки були маленькими духами природи, такими крихітними, що могли сидіти на пелюстці квітки і ледве помітно ворушити крилами. У них були великі смарагдово-зелені очі, що випромінювали доброту та трохи пустощів. Довгі загострені вушка надавали їм загадковості, а тонкі прозорі крильця з візерунками, що світлилися в темряві, робили їх схожими на лісових світлячків. Одяг Шамроків був простим, але чарівним: маленькі шапочки та светрики, прикрашені конюшинами, що символізували удачу та зв’язок з природою.

Серед мешканців Великого Дерева Удачі було четверо особливих друзів: Лінн, Міло, Флора та Тікі.

Лінн був найсміливішим. Він завжди стрибав уперед і першим досліджував кожен куточок лісу. Його великі вушка завжди насторожено поверталися на всі боки, а очі блищали допитливістю.

Міло, був веселим і пустотливим. Він любив жартувати і літати у спіральках над лугами, залишаючи за собою легкий слід зеленого сяйва.

Флора, була турботливою та ніжною. Вона завжди піклувалася про друзів і любила допомагати маленьким рослинам та звірам, що траплялися на шляху.

Тікі, був найкмітливішим. Він обожнював загадки та головоломки, і часто вигадував ігри для всіх друзів, в яких перевіряли не тільки спритність, а й розум.

— Дивіться, — вигукнув Міло, коли вони разом зібралися біля Великого Дерева Удачі, — сьогодні особливий день! Сонце так красиво сяє, що кожна конюшина світиться, немов маленьке смарагдове серце!

— Тільки дивіться, щоб не загубитися серед стебел, — усміхнулася Флора. — І пам’ятайте, що кожен листочок конюшини може дати маленьку магію, якщо використовувати його з добрим серцем.

Друзі любили грати у «Сяючий Лабіринт». Це була гра, у якій кожен стрибав по лузі, а крильця світлилися, створюючи мерехтливі доріжки світла. Коли Лінн стрибав по траві, маленькі кристали удачі мерехтіли яскравіше, ніби раділи його веселим рухам. Міло кружляв над друзями, залишаючи за собою сліди світла, а Тікі придумував головоломки: «Хто перший знайде прихований конюшиновий листок, той отримає невеличку магію на цілий день!»

Флора ж, як завжди, спостерігала і сміялася, коли друзі намагалися знайти листки, а їхні крихітні крила блимали у такт сонячним промінцям. Вона підбирала випадково загублені листочки і акуратно складала їх у маленькі кошики, які носили на спинах.

— О, дивіться! — раптом вигукнув Лінн. — Я знайшов листок із трьома смарагдовими жилками! Це ж магія захисту!

— Ти справді щасливчик, Лінн, — засміявся Міло. — А я знайшов один з тих особливих листочків, що світяться навіть у тіні!

Флора підбігла ближче і взяла обидва листки, розклавши їх на своїх долоньках: — Кожен з них дає невеличку магію удачі. Але пам’ятайте, ця магія працює лише тоді, коли ми робимо добрі вчинки.

— Я готовий! — вигукнув Тікі, тримаючи маленький листочок і нахиляючись над маленькою травинкою. — Сьогодні я допоможу кожній рослині і звіряті, які потребують моєї допомоги.

Друзі бігали серед квітів, піднімали невеличкі камінці, допомагали метеликам розплутати крильця і навіть вчорашню річку розчистили від листя та гілочок. Кожен добрий вчинок супроводжувався легким зеленим світлом, що виходило з їхніх крилець і листків конюшини.

Увечері, коли сонце почало ховатися за горизонт, луки Клеварії перетворилися на море смарагдового світла. Кожен листочок, кожна травинка, кожен кристал у Великому Дереві Удачі почав світитися, створюючи неймовірне видовище.

— Дивіться! — вигукнула Флора. — Це наші маленькі чарівні сліди! Ми зробили це разом!

— Так! — підхопив Міло. — Справжня магія не в листках, а в тому, що ми разом!

Лінн, спостерігаючи за друзями, відчув у серці легке тепло. Він знав: навіть маленькі Шамроки можуть робити великі чудеса, якщо діють разом і з добрим серцем.

І саме тоді, коли вони сиділи на траві і дивилися, як Велике Дерево Удачі випромінює своє світло на всю Клеварію, з’явилася перша загадка майбутніх пригод. Тонкий вітер приніс запах трохи іншого, ніж зазвичай: запах стародавньої конюшини, але з ноткою таємниці.

— Хм… — промовив Тікі, прислухаючись. — Мені здається, це знак. Щось цікаве станеться.

— Може, нова гра? — весело підхопив Міло.

— Можливо… — усміхнулася Флора. — А можливо, це початок чогось більшого.

Вони не знали, що попереду їх чекають неймовірні пригоди, випробування сміливості та дружби, а також пошук самого рідкісного і чарівного листка конюшини — четвертого листка удачі.

Та сьогодні вони просто сміялися, стрибали по квіткових луках і відчували, що Клеварія — найкраще місце у світі. І навіть якщо колись зникне смарагдове сяйво, вони завжди зможуть його повернути, бо разом — сила Шамроків.

Сонце повільно ховалося, і з темряви виглядали маленькі зелені вогники — танцюючих друзів. Вони кружляли над лугами, а їхні крильця тихо світлилися, утворюючи мерехтливі візерунки, які нагадували маленькі зоряні шляхи.

— Добраніч, Клеваріє, — прошепотів Лінн. — Ми ще побачимо нові чудеса завтра.

— І будемо разом, — додав Міло.

— А це найважливіше, — усміхнулася Флора, і Тікі кивнув головою.

І так закінчився перший день у країні смарагдового сяйва, де жили маленькі духи.