Друзі з глибини

У самому серці коралового рифу, де сонячні промені танцювали на піщаному дні, жила русалка, на ім'я Ліра. Її волосся було кольору осіннього листя, а хвіст виблискував усіма відтінками бірюзи. Ліра мала незвичайного друга — маленьку, але дуже хоробру рибку-клоуна, на ім'я Фін. Його помаранчеві смужки були найяскравішими в усьому океані.

Щоранку Фін будив Ліру, лоскочучи її щоку своїм плавцем. Разом вони досліджували підводні печери, грали в хованки серед анемон і влаштовували перегони з морськими кониками. Одного разу, плаваючи біля старого затонулого корабля, вони почули тихий, жалібний звук. Він долинав із темного трюму. Фін злякано притиснувся до плеча Ліри, але русалка, сповнена цікавості, обережно попливла всередину. У пастці з рибальської сітки заплуталося маленьке дельфінятко.

Дельфінятко злякано дивилося на них великими, повними сліз очима. Воно борсалося, намагаючись звільнитися, але сітка лише сильніше стягувала його тіло. «Не бійся, малюче, ми тобі допоможемо», — лагідно промовила Ліра, її голос був м'яким, як шепіт хвиль. Вона підпливла ближче, намагаючись розплутати міцні вузли, але вони були занадто тугими для її ніжних рук. Фін, переборовши свій страх, метушився навколо, намагаючись знайти слабке місце в сітці. Його маленькі оченята помітили, що одна з мотузок перетерлася об гострий уламок корала.

«Ліро, сюди! — гукнув він. — Ця нитка майже порвалася!» Ліра підпливла і побачила, що Фін має рацію. Разом вони почали працювати. Ліра тягнула за краї сітки, послаблюючи натяг, а Фін своїм маленьким, але гострим носиком, як голкою, терпляче розривав волокно за волокном. Це була важка робота, але вони не здавалися. Нарешті, з останнім зусиллям, нитка тріснула!

У сітці утворилася дірка, достатньо велика, щоб дельфінятко могло вислизнути на волю. З радісним писком воно вирвалося з пастки і закружляло навколо своїх рятівників, дякуючи їм. У цю мить до уламків корабля підпливла велика дельфіниха — мама малюка. Вона стривожено шукала свою дитину. Побачивши, що дельфінятко в безпеці, вона підпливла до Ліри та Фіна і лагідно торкнулася їх носом на знак вдячності. Відтоді у Ліри та Фіна з'явилися нові друзі. Вони часто плавали разом з родиною дельфінів, досліджуючи найвіддаленіші куточки рифу.

А маленька рибка-клоун Фін зрозумів, що справжня хоробрість — це не відсутність страху, а здатність допомагати іншим, навіть коли тобі страшно. І ця дружба стала найціннішим скарбом, який вони коли-небудь знаходили у глибинах океану.