8

***

- Але ж як?! Я ж нічого не зробив! Ось! Навіть плану не написав! - Крилань стояв перед великим проектором, розгублено гортаючи папірці в руках. 

- Не все завжди мусить йти за планом, навіть у крилатих. Не метушись, ти мене дратуєш. - Крилань перелякано озирнувся, Бос виявився у його кріслі, пригощаючись склеєними льодяниками з горнятка на столі. Відомий й улюблений трюк Боса - зʼявитися несподівано у найнеочікуванішому місці.

- От і маєш. ..То що… мене понижено? - розгублено пробурмотав, опустив крила і похнюпився. 

- Чому? Ти непогано впорався, хоч мало й не завалив справу. Часом занадто переянголюєш усе. Що аж доводиться втручатись.

- То це через Вас? Але ж… я ж…

- Нестандартний підхід - це добре, але не завжди. Іноді усе має йти природнім шляхом і найпростіший вихід - єдиний правильний. Повір, там втручатись було зайве. Варто було лише трохи підштовхнути їх одне до одного. Сподіваюсь, ця історія,- Бос кивнув на пару, що нестямно цілувалась в затишку зимового ранку,- послужить тобі гарним уроком… все, лети й зачини за собою двері. 

- Але… хм… це ж двері мого кабінету… чи вже ні?- Крилань збентежено глянув на Боса.

- Справді? Та жартую! -Бос розреготався,- Бачив би ти свою пику!! Ой, не можу! Що, думав, лише в тебе є почуття гумору?

Крилань полегшено видихнув і усміхнувся. Тривожні були останні тижні, якщо не місяці.

- Босе, а Ви справді подумували перевести мене до стажерів? Чи то була байка, щоб налякати?

- Тебе? До молодняка? Щоб ти їх дурному навчив?! Пусти козла в город до капусти! Заськи.

- Ось це вже було образливо! Босе, Ви ж жартуєте?

- Хто зна…- Бос хитро глянув на крилатого й усміхнувся,- Хто його зна…