***
Сьогодні день для Олени видався особливо паршивий. На роботі проект реклами цукерок, над яким вона днювала й ночувала ось вже кілька тижнів, жорстко розкритикували, обізвавши наївним і надто солодким, романтичним аж до рожевих шмарклів. А якою ще має бути реклама цукерок напередодні дня, щоб він всрався, Валентина! Щоб його стріли влучили в його власну дупу, а від шоколадних сердець швидкою Настею закрутило!
Десь високо нагорі дехто гучно гикнув у присутності Самого Боса.
Потім, дорогою додому якась скотиняка на своєму драндулеті смачно облила її з калюжі. Так! З брудної калюжі підталого снігу й талої води. Тепер за стильним улюбленим пальто плаче хімчистка або й смітник. І на довершення їй посміхнулась невдача довгим сидінням у застряглому ліфті. Півтори години у мокрому брудному пальто і 4 стінах крихітної металевої кабіни! Втрапивши, нарешті, додому, хотілось вкритися з головою під ковдрою і розревітися…
Тому, коли Сергій подзвонив їй з пропозицією сходити кудись у кіно чи на прогулянку, вона таки не втрималась і розревілась прямо в телефон. Як жалюгідно! А за мить почула: «Зараз буду. Біле чи червоне?»
- Червоне. Але прошу, будь ласка, сьогодні ніякого шоколаду.
За пів години друг був у неї. Вони пили духмяний гарячий глінтвейн та ласували фруктами. А потім вона лежала на його колінах, в його теплих обіймах. І, провалюючись у дрімоту, здається, відчула мʼякий ніжний поцілунок? Чи це вже був сон?
#828 в Сучасна проза
#4825 в Любовні романи
#1138 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 22.02.2026