Розділ 2.

На наступний день, друзі зустрілися. Олесь і питає: - Куди ми підемо? 

І тут каже Дем'ян: - А давайте підемо на заброшку?

Олесь, не дуже хотів, але відмовлятися не хотів.

Тарас, теж не бажав іти на таке. Але Дем'ян, зауважив, що все буде добре. 

Настав той час. Коли хлопці пішли на заброшку. 

І прийшов, перший - Дем'ян. 

А другий - Олесь. 

А третій - Тарас із подругою. 

Олесь, не зрозумів, що це за дівчина та спитав: - А цей із тобою хто Тарасе?

Недовго думаючи Тарас відповів: - А це моя подруга, знайомся її звати, Лариса. 

Приємно познайомитися - сказав Олесь. 

А Лариса була худа, зелені очі, роде волосся. 

І тут Дем'ян каже: - А куди підемо? 

У мене тут є два місця запрошені, це лікарня і дім. Куди сама підемо? 

Обидва хлопці, вибрали лікарню. 

Лариса ти куди хочеш піти - Спитали у неї хлопці. 

Ну якщо вже усі вибрали лікарню, давайте тоді в лікарню - відповіла Лариса. 

І всі вони пішли в лікарню. 

Пройшовши на місце, вони побачили проблему замок закритий, ключа немає, вибору нікого не було і всі разом пішли шукати ключ. 

Олесь помітив, що цю лікарню ніколи не бачив і не чув про неї. Він от дивися на це все місце і не міг зрозуміти, що це за лікарня.

Олеся знайшов якогось дивного ключа, кличе Дем'яна і питає - це випадково не цей ключ?

Дем'ян відповів - так, цей ти його знайшов, молодець. 

Ну що пішли усі разом відкривати лікарню? - спитав Дем'ян. 

Так, пішли - усі вголос відповіли. 

Відкрили вони лікарню, увійшли усі в неї. 

І у них відкрився, дуже темний, страшний, коридор і вони зайшли в палату під номером - 37.

І коли вони зайшли в палату, то на нас понісся запах, когось умершого, такий вонючий фууууууу.

Лариса каже: - хлопці, фуууу, який запах вонючий, що це таке? 

Олесь каже: - згодний з тобою Ларисо, смердючий запах 

Тарас подивися по сторонах і дещо побачив: - друзі, дивіться, що це? 

І Тарас показав пальцем на каталку, на яких хтось лежав, накритий.

Це було мотрошно 😨.

Непомітно хтось із хлопців, відкрив цю накидку. 

Там були кістки людини.

Від страху друзі, вибігли з цієї палати як навіжені. 

Вони хотіли тікати з цієї лікарні, але Дем'ян, сказав хлопцям, та Ларисі, що він піде ще по-іншим платам, якщо їм страшно нехай йдуть додому, а він тут залишиться сам. 

Але вона не хотіла його відпускати самого і усі разом пішли по іншим палатам дивитися що там. 

Підходячи вони до палати номер - 38.

Дем'яна пішов перший відчиняти двері, так як йому було саме найцікавіше з усіх. 

Відкривши двері усі побачили там, багато крові, черепи, кістки, ножі у крові, топори, уся кімната дуже смерділа. 

Щоб не зациклюватися на тому, що друзі побачили в цієї лікарні. Вони далі не пішли.

Вони вирішили покинути її. 

Вийшли вони із цієї лікарні бліді, налякані, збентежені від побаченого. 

Олесю, стало цікаво що це за лікарня, що в ній робили, але із друзів ніхто не знав. І тут Олесь, запропонував піти до його бабусі додому дізнатися в неї можливо вона знає. 

Усі з радістю погодилися, бо самим було цікаво що там раніше трапилось, що там робилось.

Не довго думаючи усі гуртом вони пішли до Олеся додому. Дізнаватися про все це у бабусі . . .

Кінець другої розділу