Глава 19

– В чому справа? – Артем мене неабияк бентежив. А ще ця розмова і те, що ми вже хтозна скільки залишалися тут вдвох.

– Просто подумав, ти не повинна була витрачатися. Я ще не розплатився з тобою за жоден урок.

– От ти про що! – на мене наче повіяло холодом. – А як ти собі це уявляв –  я прийду з пустими руками?! Ні, серйозно.  Я дійсно зараз потребую роботи, але ж не настільки, щоб не купити дитині іграшку!

Стало дуже образливо.

– Ти неправильно мене зрозуміла, – він знітився і розтріпав волосся, супроводжуючи це нетерплячим зітханням. – Скажи скільки, я поверну.

– Пане Марченко, знаєте що?! Ідіть ви…

Я ледь стрималась, щоб не відправити його туди, де Макар биків пас. Це було огидно з його боку і я не збиралася далі слухати. Точно, що у багатих інші поняття про любов і турботу, а раніше Артем таким не був…

– Стій! – колишній впіймав мене за лікоть, але я висмикнула руку і поспішила до гостей. 

Треба знайти Кирила і більше він нього не відходити. А ще випити шампанського чи холодного вина, щоб остигнути після відвертої розмови.

– Все нормально? – Кирил підійшов до мене першим, коли я вже взяла келих з таці.

– Так, а що таке? – я здивовано підвела очі. 

– Нічого, – повільно промовив він. – Мені здалося пан Артем до тебе приставав.  

Мені не сподобався тон Кирила. 

– Що ти маєш на увазі? – я зробила ковток ігристого і тільки потім відповіла. 

– Нічого, просто спостережливість. В мене не так багато сильних рис, але я непогано “читаю” інших людей. 

– Кирил, давай домовимося. Ми тут щоб відпочити, чи не так? Мене дуже просив прийти один маленький хлопчик, якого покинула рідна мати і не любить мачуха. Думаю цього достатньо, щоб не повертатись до теми чиїхось вигаданих залицянь.

Між нами повисла тиша. Може й не треба було отак відкривати всю правду про родину Артема. 

– Я тебе образив? – Кирил дивився просто в очі, як роблять люди, яким немає чого приховувати. 

– Ні, але, будь ласка, більше не будемо до цього повертатися, – я зітхнула і спробувала посміхнутися. – Артем Сергійович одружений та й взагалі він не з тих чоловіків, які упадають за першою-ліпшою жінкою.

Тут я не покривила душею. Дійсно мій колишній не розмінювався на випадкові короткі романи, у всякому разі в минулому. Він “пішов наліво” лише раз і після цього одружився, що можна пред’явити такому зразковому чоловіку? Те, що він робить мені незрозумілі натяки та пропонує за все платити? Ну так це не привід для підозр, хіба що Таїсія могла подумати інакше. 

Не встигла я про неї згадати, як сама хазяйка свята намалювалася на майданчику і вона точно зробила все, щоб не залишитись у тіні. Легка сукня з глибоким декольте максимально підкреслювала розкішну фігуру і з її появою чоловіки помітно пожвавішали. До нас долітали жарти і компліменти, які білявка приймала без зайвої скромності й навіть з явним задоволенням. 

– Це дружина Артема, – мені було цікаво, як відреагує мій лицар без страху та докору. – Тепер питань немає? 

Кирил якось дивно знизав плечима. Не визнати, що Тая обходить мене по всім параметрам було б відвертою брехнею, але мій друг тільки кашлянув.

– Гарна обкладинка і нічого більше. 

Я пирхнула. Бідна Таїсія, яке щастя, що вона не чула цього зневажливого відгуку, хоча… Вона трохи покрутилася поруч з друзями Артема, випила свій келих і тільки тепер помітила мене. Самовдоволена посмішка сповзла з яскраво-червоних губ і змінилася гримасою відрази.

– Артеме, познайомиш нас? – вона обійшла мене поглядом і надіслала усмішку Кирилу. 

– Без проблем, – мій колишній якраз займався грилем і обійшовся коротким кивком голови. – Вікторія тобі представить свого друга, тобто, я хотів сказати нареченого. 

– Правда? – вона просяяла. – Яка цікава новина! А я думала твоя репетиторка тут лише заради Дані! Не знала, що ти дав запрошення … по-сімейному. 

В мій бік повернулося кілька гостей, а я відчула нестерпне бажання запустити чимось в цю фарбовану ляльку. 

– Так і є, - спокійно заявив Артем. – Поклич, будь ласка, Галину, вона повинна була приготувати пунш.   

– Я?! – Тая остовпіла від такої пропозиції. – Вибач, але ти нічого не переплутав? 

Артем промовчав. Спочатку перевернув стейки, потім побризкав їх соусом і тільки після цього підвів на дружину погляд. 

– Ти ж хазяйка в домі, ні? 

Таїсія була схожа на рибу, яку викинули з води. Вона кліпала віями, намагаючись зрозуміти – Артем говорить серйозно, чи це така форма знущання. Виручило її лише те, що Галина сама показалася на доріжці зі своїм фірмовим напоєм. 

– Сідаймо за стіл, – скомандував Артем. – Я піду покличу дітей і Даню. 

Я теж стояла вражена видовищем, поки Кирил не обійняв мене за талію. Неочікувано.  Наче звичайна річ, я ж сама відрекомендувала його як нареченого, але… Ці турботливі обійми здалися мені обтяжливими, бо я завжди тримала дистанцію з чоловіками, яких вважала тільки друзями. Виявилося, грати роль заручених важче, ніж я могла подумати! Кирил дійсно був завбачливим, спокійним і уважним лише до мене, але хотілося, щоб він не робив це так демонстративно.

Коли шкільний друг відсунув стілець, щоб я могла сісти на своє місце, я перехопила погляд Артема. Недвозначний. Якби він міг зрівняти з землею Кирила, то так би і зробив, та мене це аж ніяк не порадувало. Я думала, що прийду не сама  і врятуюся від нападок Таїсії, а потрапила під подвійний вогонь. І причину злості Артема не могла зрозуміти. Хіба що це било по його самолюбству, бо ні в які інші почуття я ніколи більше не повірю!