Глава 17.

Артем

Я навмисно затримався на кілька хвилин до того, як піднятися в спальню, але там на мене чекав сюрприз. Тая збирала речі. 

– Бачу, ти не заспокоїлась. 

– Чому ж, – вона досі стояла до мене спиною і кидала на ліжко якісь речі, скидаючи їх з вішаків. – Я абсолютно спокійна! Просто мені тут більше немає чого робити.

– Впевнена? 

Вона озирнулась – обличчя мокре від сліз, темні від туші доріжки під очима. Стиснула губи, щоб стриматись. 

– А в мене є вибір? Ти ж тут сам все вирішуєш, чи не так? 

– Звичайно є, – я підійшов, відібрав сукню і кинув її згори на інший одяг. – Я не вказував тобі на двері, але нікого силоміць не буду тримати. І скажу тобі востаннє, щоб ми не повертались до цього в майбутньому: в тебе немає жодних причин для ревнощів. Вікторія в цьому домі лише тому, що я не бачу кращого варіанту. Даня складна дитина і ти знаєш чому, до нього потрібен особливий підхід. Професійний. Вікторія – професіоналка, хоча ти зараз скажеш, що вона з ним просто грається і потакає його вибрикам. 

– А що ні? Не помітила, щоб вона зробила йому хоч одне зауваження! 

– Бо це марно, коли він в такому стані. Хіба Даня не перепросив у тебе за той випадок зі щуром? Поміть - вперше за весь час. Так що погодься, Вікторія на нього добре впливає.

Тая у відповідь схлипнула і вперлась руками мені в груди, коли я спробував її обійняти.

– Звичайно! Я бачу, що вона тобі подобається! І тобі подобається, і Галині, і твоєму сину – просто янгол, а не жінка! А я ревнива істеричка. То можу ти з нею і одружишся? У вас буде зразкова родина, не те що зі мною! 

Я розтиснув обійми, відійшов в бік та сів на край ліжка. Починала боліти голова. Все це відізвалося такими спогадами, які я запроторив якомога глибше у підсвідомість. Про мене і Жанну, про те грандіозне весілля, яке влаштували наші батьки і поїздку на Мальдіви. Дуже красивий початок і  сумний фінал. Мабуть, через це я так не любив морські курорти і все, пов’язане з весіллями. 

– Таю, щоб ми не повертались до цього питання. Справа не в тобі, я вже обпікся одного разу і взагалі не збираюся ставити штамп в паспорті. Тобі чогось не вистачає? Здається ти маєш все, чого може бажати жінка і живу я з тобою, а не з кимось іншим. Ти ж не вісімнадцятирічна дурепа, яка мріє лише про фотосесію в білій сукні та весільну подорож, щоб поширювати світлини в інсті!  

– А чому ні? Я чимось гірша за інших, чи просто не заслуговую на таке щастя? 

– Я тобі нічого не обіцяв, – це було трохи грубо, але мені надоїло повторювати одне й те саме. 

Тут я дійсно міг говорити абсолютно чесно, бо справді не обіцяв одружитися. Ніколи!  Та й сама Тая була на сьомому небі просто від можливості жити разом. Їй подобався будинок, комфорт, гроші на картці, можливість з'являтись разом на корпоративах. Але зараз мова йшла про дещо більше, а це точно не входило в мої плани. Довелося обирати слова, щоб згладити ситуацію.  

– Якщо для тебе все так важливо, ти шикарна жінка і знаєш про це. Знайдеться десяток бажаючих надіти тобі на палець обручку, я все зрозумію і тебе не триматиму. 

Таїсія покліпала довгими віями, потім повільно дістала вологі серветки і витерла сліди на обличчі. 

– Якби мені був потрібен хтось інший, я б тут не залишалась, – вона підійшла і сіла до мене на коліна. Розтріпала волосся, а потім нахилилася і поцілувала, легенько вкусила за вухо. – Скажи, що ти мене кохаєш!

– Звичайно!

– Ні, не так! – на її губах з’явилася грайлива посмішка. – Скажи: Таю, я тебе люблю! 

Вона потроху підштовхнула мене на ліжко і опинилася зверху. Довгі світлі пасма лоскотали моє обличчя. 

– Я чекаю! 

Я накрив її губи поцілунком. Так простіше, бо інакше довелося б збрехати, а я намагався ніколи цього не робити. 

***

Віка

Як можна одружити з жінкою на кшталт Таїсії?! Не розумію! На якому етапі  у чоловіків перестають працювати мізки? 

Ця думка не полишала мене весь час, поки проходили заняття. Я чесно намагалася викинути Артема з голови, але виходило не дуже, бо проти волі порівнювала себе з Таєю. Не зовнішність, тут не було про що сперечатись – мені до сексапільної білявки все одно що пішки до Марсу. Але все інше… Не уявляю, як можна постійно терпіти концерти в її виконанні. Чи це підвищувало самооцінку Артема? В такому разі я зовсім його не знала, а тепер і взагалі не хотіла знати! 

Єдине, що мене цікавило – можливість нової сутички з Таєю. За моїми розрахунками не сто відсотків, але десь близько до цього! Хоча Артем і втрутився та поставив її на місце, навряд цього вистачить надовго. Хоча б протриматись  до дня народження, бо я вже починала через нього нервувати. Взагалі страшенно шкодувала, що погодилась прийти, але, як виявилося, завчасно.

Як то кажуть, біда іде й діточок веде, бо дома на мене теж чекав інший “приємний”сюрприз, через який я геть забула про колишнього. 

– Обережно! 

Я ще не встигла підійти до своєї квартири, як мені перекрили дорогу. Стоп! Ці мішки з будівельною сумішшю, панелі і купа іншого мотлоху – для нас? Я поступилася двом хлопцям в помаранчевих комбінезонах і тільки потім зазирнула в двері. Коридор був завалений, залишався лише вузький прохід і біля нього чекала Олена. 

– Не зрозуміла, – я боком притислась у квартиру. – Що це таке?

– А на що схоже? – вона склала на грудях руки. 

– На бардак, про який ми не домовлялися! Ти збираєшся перепланування робити?!

Судячи з кількості будматеріалів мова йшла не про заміну шпалер в спільні Вадими та Олени. Це означало, що крім спеки на мене очікують пилюка, бруд і чарівні звуки болгарки. Просто фантастика! 

– Взагалі то не завадило б, – пирхнула сестра. – Але поки у мене по плану здихатись цього совдепівського інтер’єру. 

– Тільки через мій труп… – я переступила через мішки та попрямувала до себе, закипаючи від люті, але Олена не збиралася мовчати.