Глава 15

Артем

Правильно кажуть, що треба розділяти ділові і особисті стосунки. Якого біса я поїхав до Віки? Наче так важливо –  гуляла вона по клубах цілу ніч, чи правда захворіла, головне, щоб продовжувала займатися з Данею! Але, чорт забирай, виявляється мені не все одно. 

Чомусь вибісила думка, що вона мене дурить, як тоді, сім років тому. А все через те, що поруч з нею наче час повертається назад, Віка навіть парфум не змінила. Залишилась такою самою, як колись, не просто так знаходить спільну мову з Данилом! Там, на кухні ледь стримався від того, щоб згребти малу в оберемок, віднести в ліжко і загорнути в ковдру, бо вона геть про себе не дбає. І не хоче мене підпускати!

Я струхнув головою, наче це може допомогти відкинути нав’язливі думки. Скоріше б вже минуло літо, щоб ця підготовка до школи закінчилася і я видихнув спокійно! І день народження також. Ще один суцільний головний біль. З останніми подіями досі не знайшов часу зателефонувати старим й не розпитати, чи вони приїдуть.

На найближчому світлофорі увімкнув голосний зв’язок і одразу почув голос матері.

– Привіт, синку. Аже не віриться, невже ти згадав, що у тебе є батьки? Тиждень чекала, вирішила не дзвонити першою!

– Мамо, не починай, я ж знаю, що у тебе все під контролем. Як лікування, батькові краще? 

– Поки він дотримується режиму – так. Але ж ти його знаєш, він вже нудиться тут без справ. 

Я тільки й міг, що звести очі догори. Після інфаркту, який стався з батьком, пройшло пів року, його поставили на ноги, але попередили: уникати стресу, спати вісім годин, не пити алкоголь… Список можна було б подовжити, та хто б його виконував? Саме тому мама вдалася до крайніх засобів і увезла чоловіка на відпочинок до Карлових Вар. 

– То коли збираєтесь додому? 

– Взяла квітки на наступні вихідні, раніше немає жодного вільного рейса. – нарешті доповіла мати, явно невдоволена тим, що я не розпитую подробиць. – Хочу ще влаштувати невеликий шопінг, купити дещо онуку. 

– Мамо, благаю, тільки не треба скупляти половину магазинів! Особливо приставки і інші гаджети, лікарі постійно повторюють, що Дані треба все це обмежувати. 

– О, то ти вважаєш, що я така недолуга? – тепер вона образилась по-справжньому. – Думаєш, не пам’ятаю, що у Данила проблеми зі здоров’ям? Якби ще й інші про це згадували.

Я здогадався, кого вона має на увазі й зовсім не хотів продовжувати розмову на цю тему, та матері, вочевидь, не терпілося висловитися на болючу тему.

– Жанна так і не дзвонила? 

– Ні і я вже просив тебе про неї взагалі не згадувати! – в грудях запекло і я стиснув кермо, намагаючись тримати себе в руках. 

– Я б залюбки так і зробила, якби мова не йшла про матір мого онука! До речі, я останнім часом думаю, що це її гени. У нас в роду ніколи не було проблем з нервовою системою! 

– Мамо, я останній раз прошу тебе – припини! Я в дорозі, чи хочеш, щоб я потрапив в аварію? І якщо вже в тебе така гарна пам’ять, згадай, хто наполягав, щоб ми одружилися з Жанною? Вона ж цілком вас задовольняла – дівчина з заможної родини, вихована, з вищою освітою, не те що…

Я ледь не бовкнув те, чого не можна було згадувати. Ім’я Віки. Це було абсолютне табу в нашому домі, але така пересторога дорого мені обійшлася. Те, що попереду яма, помітив надто пізно, коли вже в’їхав заднім колесом. 

– Дідько! – хотілося додати ще кілька смачних виразів, та довелося прикусити язика, щоб зовсім не шокувати мати.

– Щось  сталося? Артеме! 

– Нічого. Потрапив у корок, поговорімо іншим разом, добре? Передавай батькові привіт і чекаю вас по приїзді.

Просто чудово! Тепер мені довелося викликати евакуатор, а самому шукати, як дістатися додому. Попереду ще важлива зустріч, а за ранок на мене вже звалилась купа неприємностей. Я звичайно любив батьків і намагався підтримувати гарні стосунки, але останнім часом це ставало все важче робити. Мама просто не могла забути, що її протеже виявилася здатною покинути сина! 

Жанна… Зараз я розумів, що погодився на те весілля просто на зло Віці, друзям, та всім на світі! І що в результаті? Ця зозуля вирішила, що хоче жити вільним життям без такого тягаря, як Даня. І ні, вона не дзвонила, хоч мама весь час надіялась, що невістка схаменеться. 

Таксі вже під’їхало до дому, коли я ледь зумів себе опанувати. Зараз хотілося побути на самоті, випити кави без цукру, а ще краще – чогось міцнішого! Я швидкою ходою подолав передпокій, але ще не встиг зайти до кабінету, коли почув, як мене кличе Тая.

– Коханий, це ти? А йди-но сюди! Якщо вже ти вдома, я приготувала сюрприз! 

Я зазирнув до нашої спальні. Це дійсно було несподівано – Таїсія в новій білизні, яка більше відривала очам, ніж приховувала. Вона підійшла до мене, не відриваючи очей і поклала руки на плечі. Я обійняв її, відчуваючи, як довге волосся, що падало аж до талії, лоскоче пальці. 

– Подобається? – замуркотіла вона. – Я натрапила на нову колекцію, називається “Мулін руж”. Мені личить? 

– Надзвичайно! 

Мої губи накрили її вуста, Тая притислася всім тілом і потягнула за собою до ліжка. 

– Зачекай, ми ж зараз не самі.

– І що з того? – прошепотіла вона, та пробіглася пальцями по ґудзиках на моїй сорочці, розстібаючи одну за одною –  Ми ж не підлітки, щоб ховатися від батьків! Йди до мене!

– Таю… 

Я перехопив її тонкі зап’ястя. Вона дійсно була шикарною і здатною у будь-кого розбудити бажання, але зараз я просто не здатен був це оцінити. До перемовин залишилося трохи менше години, а в голові ще крутилася розмова з матір’ю, яка знову наступила на болючий мозоль. 

– В чому справа? – Тая підвелася на лікті та подивилася на мене знизу вгору. 

– Зараз не час. Я забіг ненадовго, справ просто по горло! До того ж Даня сьогодні сам, а у нас навіть двері не зачинені. 

– Знову Даня! Одне й те саме кожного дня, може ти вже навчиш його стукати, а не забігати до чужої кімнати коли заманеться? – Тая скочила на ноги і накинула халат. – А може це просто відмазка? Тобі не здається, що останнім часом ти на мене взагалі не звертаєш уваги? Я тебе більше не запалюю?