Глава 12

Дідько, що я наробила? Хто тягнув мене за язика, адже можна було просто відмовитись? Я кинула телефон і стиснула скроні, бо тепер вляпалась у ще більше халепу. Наречений! Де ж я його візьму, щоб зберегти обличчя і не виглядати на дні народження дурепою. Так і уявляла самовдоволене обличчя Артема…

Власне я сама себе не розуміла, мабуть, не хотілося розчаровувати маленького хлопчика, у якого й так все було надто складно. Вічно зайнятий батько, мачуха, яка його терпіти не може і мати, що розчинилась у повітрі. Про неї досі нічого не знала і не наважувалась розпитати. 

Я сердито скочила з ліжка. Прокляття! Просто під ногу попалася книжка, яку я недбало кинула на підлогу вчора перед сном. Нуднуватий сучасний роман, один з тих, що мені порадили у книгарні. В тій самій, де я випадково побачила Кирила. Я видихнула з полегшенням, хай це був не найкращий вихід, але єдиний можливий варіант і я не могла ним не скористатися. А щоб не дати собі можливості відступити, одразу взялася шукати номер колишнього однокласника. 

Гудки тривали так довго що я думала, він вже ніколи не візьме слухавку, але до моєї радості Кирил нарешті обізвався.

– Привіт, упізнав? – я старалася надати голосу бадьорості. – Сподіваюсь, я тебе не розбудила?

– Жартуєш? – було чути, що Кирил точно зрадів моєму дзвінку. 

– Чому? Сьогодні субота, може ти вчора відпочивав з друзями… – я навмисно обійшла фразу “з дівчиною”, бо хотіла промацати ґрунт перед своєю божевільною пропозицією. 

– Ти забула, що я ботан, – засміявся Кирил. – Не люблю клубів. 

– Точно, у тебе вважай власна кав’ярня! Заради такої віденської можна і на роботу вийти.

– Це комплімент? Може мені ризикнути і запросити тебе ще раз на каву, чи ти телефонуєш по справі? 

– І так, і ні. – я зам’ялася, підбираючи слова. Не хотіла давати зайвого приводу думати, що це побачення. – Потрібна твоя допомога, якщо є вільних пів годинки, буду тільки за те, щоб зустрітися! В мене по плану невеличкий забіг, то можемо перетнутися в “Олімпі” на Солом’янці. Десь о другій буде нормально? 

– Окей. 

Я з полегшенням видихнула. Якщо Кирил погодиться скласти мені компанію, я уб’ю одразу двох зайців: уникну проблем з Артемом і порадую його сина, якого мені було відверто шкода. Можна було тільки уявити, як це – жити в одному домі з Таїсією, яка насилу терпить хлопчика. Може тому від і відбився від рук?

Хай там як, хотілося подарувати своєму учню не тільки чергову іграшку, а й увагу та настрій і я сподівалась, що зумію пояснити це Кирилу. В цьому плані він залишався ідеальним кандидатом, бо виріс в багатодітній родині. Маючи двох сестер і молодшого брата, хочеш не хочеш навчишся ладнати з дітьми, тому на “побачення” я йшла вже у гарному настрої.

Єдине, чого не врахувала – часу на дорогу, бо приїхала раніше, ніж збиралася. Сидіти зайвих пів години в кав’ярні зовсім не хотілося і я без особливої мети зазирнула до сусіднього косметичного салону. А чом би й ні? Професійна косметика мені точно б не завадила, та й покрутитися серед вітрин ніяка нормальна дівчина не відмовиться. 

– Вам чимось допомогти? – голос консультантки чомусь здався знайомим і я повернула на полицю доглядовий корейський крем. Ніколи не любила, якщо стоять над душею, але цього разу сама остовпіла від несподіванки. – Таїсія?!

***

Такого я точно не очікувала. Дружина Артема нагородила мене єхидною посмішкою і підійшла ще ближче. Звичайно, вона не працювала в салоні, це просто був спосіб привернути мою увагу. 

– Вже заробила на крем з муцином? – вона скривила губи. – Думаєш він тобі допоможе?

– Не розумію, про що ви, – я шкірою відчувала як її просто розпирає від бажання мене принизити. Звичайно – дружина Артема мала на картці “трохи більше”,  ніж якась репетиторка. Та й виглядала, як дорога модель, тільки примітивного виховання їй це не замінило. 

– Все ти чудово розумієш! Але знаєш, я хочу попередити – облиш свої вбогі спроби і не чіпляйся до мого чоловіка! 

Таїсія навіть не намагалася понизити голос і на нас почали озиратися відвідувачки. Одна з продавчинь навіть визирнула з-за стенда з шампунями.

– В сенсі? Може вам не сказали, я працюю в домі Артема Євгенійовича, займаюся з його сином і готую його до школи. Все інше існує тільки у вашій уяві! І, як це не прикро, у мене підписаний договір на три місяці, тому нам якось доведеться співіснувати. 

– Не роби з мене ідіотку! 

Таїсія втратила терпець і вчепилась в мій лікоть. Гострі нігті впилися в шкіру і я відчувала, що скоро сама не зможу стриматись. Дві консультантки, що були в залі, не наважувались підійти ближче і добре хоча б не знімали все на камеру. Чудове було відео для Тіктоку – доглянута красуня дружина вчепилася в волосся коханці чоловіка. З боку це десь так і виглядало.

–  Я ще й не починала, ви й самі прекрасно з цим справляєтесь, – я струхнула її руку.

– То ти ще й зуби показуєш?! Хочеш вилетіти з роботи вже сьогодні? То я запросто це влаштую!

– Ви мене не наймали…

– Може й так, але попереджую, тільки спробуй з’явитися десь, крім кімнати Данила! Я тобі таке влаштую, що дуже про це пожалкуєш! Не візьмуть не те що репетитором, а навіть прибиральницею у школі, у мене вистачить для цього зв’язків!

– Вітаю, яке досягнення! – я посміхнулась, дивлячись просто їй в очі. – Але думаю вам навряд чи це вдасться. На відміну від декого у мене дві вищі освіти. І я не тримаюся за посаду вчительки, або тим більше за місце репетитора для Дані. Мені просто шкода хлопчика. Краще вже ніякої мами, ніж така мачуха!  

– То ось чому тебе запросили на день народження, я вже чула цю казочку! Артем пішов на поводу у Дані, може це ти йому підказала? Дрібний шмаркач… – вона кинула оком навколо, наче шукала, на кому ще вимістити злість. – Нічого, це довго не протягнеться! А тобі повторюю ще раз – заступиш за риску хоча б на крок і я тебе з лайном змішаю! 

Вона вже відкрила рота, щоб додати подробиць, але в сумочці задзвонив телефон.