Глава 8

Боже, той епізод в кав’ярні! Мені захотілося затулити обличчя руками. Тоді я прийшла купити пончики і каву на винос для своєї компанії, а Артем перекинув коробку з замовленням. Випадково звичайно, але я обізвала його тюхтієм, безруким калікою і сліпим курчам, а може й якось ще, зараз вже не пам’ятаю. До всього виявилося, що у сина майбутнього мера на картці нуль, бо він все прогуляв на вечірці. Відмінний приклад знайомства, не знаю, навіщо Артем це пригадав.  

– То ти запросив мене на айс лате, щоб компенсувати ту каву з пончиками? – я не втрималася. – Не пройшло й семи років.

На обличчі Артема вперше з моменту нашої зустрічі з’явилася посмішка і зробила його схожим на хлопця, якого я колись знала. Правда, не надовго, бо біля дома якраз зупинилося авто і ми почули цокання підборів. Згрупуватися перед нападом я не встигла, просто не очікувала, що попаду одразу в епіцентр бурі. Навіть моя рука залишилась на небезпечній відстані від долоні Артема, коли в їдальню упурхнула ефектна блондинка. 

– Артемчику, я знайшла варіант! Була в салоні краси і зазирнула до Аліни в турбюро. У них є гаряча путівка на Балі, умови просто казкові… — вона ще продовжувала розповідати, коли побачила мене і застигла на місці. 

Я кашлянула і відсунулася назад.

– Добрий день, – вставати я не збиралась, але привітатись мала, як кожна вихована людина. 

– Перепрошую, – вона розвела руками і повернулася до чоловіка. – Як це розуміти? Хто вона така? 

– Таю, це Вікторія, – спокійно відповів Артем. – Вона займатиметься з Данею, ми якраз збирались обговорити графік.

– За кавою?! – вона блиснула очима і підійшла ближче, повністю мене ігноруючи, наче я була пустим місцем. – А ти нічого не переплутав? Здається для цього є кабінет, у тебе ж він є, так?

Мене охопив іспанський сором, бо просто на очах я отримала підтвердження розхожого міфу про білявок. 

– Може ти присядеш? – Артем відсунув стілець, але це була помилка. Тая спалахнула ще більше, наче в неї хлюпнули окропом. 

– За один стіл з прислугою? Може ми ще Тоню покличемо після того, як вона прибере дім, або твого садівника?! 

Здавалося у красуні зараз дим піде з вух, але й мене це зачепило за живе. 

– Пробачте, я вже піду! Гарного дня! – я підвелася, але згадала, що залишила речі в дитячій. – Можна попросити Галину, щоб принесла мою сумку?

– О, яка краса! Почувайтеся, як вдома, Вікторіє, бачу, ви тут не вперше, всіх знаєте!

– Ну, досить! – Артем кинув на стіл серветку. – Припини цей балаган, Таю і сядь, Галина принесе тобі чогось холодного, бо ти, схоже перегрілася! 

Він не підвищував голос, але змінив тон настільки, що його дружина завмерла з відкритим ротом. Кілька секунд вона так і стояла, а потім опустилася на стілець.  

– А тепер послухай мене. Я сам вирішую, хто може, чи не може сидіти зі мною за одним столом. Вікторія - не прислуга, вона моя помічниця… особиста, яка необхідна у вихованні сина. Дані потрібна допомога, хіба ти не казала мені про це кожного дня? 

– Так, але… – її погляд бігав він мене до чоловіка і назад. 

– Твої домисли недолугі, Таю, я не хочу більше про це чути! То ти вип’єш чогось холодного, чи підеш до себе?

Зависла тиша, над нами наче висіла грозова хмара, яка потроху почала розсіюватися. 

– Піду! – Таїсія наче через силу ворочала язиком.

– Добре. Я скоро звільнюся. 

Я відвернулася до вікна і спробувала перемикнути увагу на квітник, який бавив  красою. Трояндочки, лілеї, думай про щось позитивне, Віка! Повернула голову лише тоді, коли Артем знову заговорив.

– То на чому ми закінчили? – він був таким спокійним, наче нічого не сталося. Жодної зайвої зморшки на високому лобі! 

– На пончиках, – буркнула я.

– Точно… Але до справи. Графік п’ять на два тебе влаштує? Приїжджатимеш на десяту і займатимешся з Данею до обіду. Якщо це буде за твоїм планом – можна займатися не тільки в дитячій, а й надворі, у мене є бесідка, де вам ніхто не заважатиме. Оплата, як домовлялись – десять євро за годину. Ще питання? 

– Лише одне: ваша дружина, здається, має заперечення щодо моєї присутності. 

– Вона не втручатиметься, я це гарантую.

Чомусь слів Артема виявилося достатньо, щоб мене переконати. Може саме так і працює авторитет, який заробляють не тільки завдяки грошам? Чи в мені прокинулись почуття, які я заховала дуже глибоко в душі? Адже, якщо чесно, мені здебільшого траплялись чоловіки, не здатні брати на себе відповідальність. Поруч з Артемом все було інакше, але що до його сімейного життя я дуже помилилася. 

Саме зараз згори донісся пронизливий крик. Без сумнівів, голос належав Таїсії і ввічливі слова вона не вибирала.

– Вибач, – Артем на мить прикрив очі.  – Тобі викликати таксі? 

– Дякую, я впораюсь сама.

– В такому разі постав тут підпис. Один екземпляр для тебе. 

Він підвівся і швидким кроком пішов, я залишилась сама і геть не знала, як вчинити далі. Нагорі продовжувався армагеддон місцевого масштабу і хотілось поїхати якомога швидше, тому я підписала договір і озирнулася в пошуках Галини. Мої речі залишилися в дитячій, а домробітниці не було поруч, тому – хотіла я цього чи ні, довелося лізти майже до лева в пащу.