Глава 5

Я з’їхала з глузду, не інакше! - ця думка не полишала мене всю дорогу додому. Слава богу, хоч Артем швидко закінчив “співбесіду”. Здається, йому було так само ніяково, як і мені, та ще й ці натяки. Знову втечеш! Як у нього взагалі повернувся язик таке казати? Я ледь вижила, коли мені донесли про те, що мій наречений зустрічається з іншою і її вже приймають у нього вдома. Звичайно, я поїхала і тепер шкодувала, що не обрала іншу земну півкулю.

З пересердя ледь не зламала ключ в замку, бо дублікат постійно клинило, але це врятувало мене від нового сюрпризу. Не встигла я ще зняти туфлі, як зрозуміла, що вдома хтось є. Невже Олена знову повернулася? Перевіряє, чи поїхав Вадим у відрядження? Якщо так, то їй терміново треба до психолога, бо це вже патологічні ревнощі.

Я зазирнула в ванну, переодягнулася в домашній одяг і вже збиралася йти пообідати, коли почула дещо не зовсім очікуване. Це скрипіло ліжко в спальні сестри, а ще до вух доносились вельми специфічні звуки. 

Чесно кажучи, я такого не очікувала. Може до мого повернення сестра була більш розкутою, а тепер змушена була стримуватись? Хай там як, неприємний осад все одно залишався, наче всі тільки й чекали, коли я закрию за собою двері. Обідати розхотілося. Я нашвидку зробила пару гарячих бутербродів і каву, поставила все на тацю і максимально тихо рушила до своєї кімнати. Підштовхнула двері ногою і саме тепер почула обривки розмови.  

– Тобі принести попити? 

Олена стояла до мене спиною в абияк накинутому халаті, а тому помітила мене не одразу. Їй відповів чоловічий голос і я б віддала голову на відруб, що це не Вадим! Сестра ще щасливо посміхалася, коли ми зустрілися поглядами, а потім обличчя у неї витягнулося і різко зблідло. 

– Віка? Хіба ти не поїхала?!

Знову! Всі кругом натякають, що я тут зайва, але у власному домі вже вибачте, виправдовуватись не збираюсь! Я мовчки зайшла до себе, але не встигла ще поставити тацю на тумбочку, як за мною влетіла Олена.   

– Тебе не вчили стукати? – я ледь трималася, щоб на комусь сьогодні не зірватись. – В чому справа?

– Слухай… ти неправильно зрозуміла…

Просто живий анекдот, навіть слова ті самі, які зазвичай висміюють в мемах. Я очам не вірила, коли сестра щось намагалася сказати на власне виправдання. 

– Чесно кажучи, Олено, мені все одно! – нарешті перервала я її сповідь. – Це твоя особиста справа, але Вадима шкода. Ти для цього влаштовувала ті сцени ревнощів, щоб звалити з хворої голови на здорову? Гарний спосіб. Він думатиме, що ти ревнуєш і ніколи не допетрає, що рогами можна збивати бурульки з п’ятого поверху.

– Багато ти розумієш! Тобі родина взагалі не потрібна, а я хочу нормального життя.

– А з Вадимом ненормальне? 

Я відчувала щось схоже на огиду. Так, мій зять не приносив пачки доларів, але ж вона знала, за кого йде заміж? Навіщо було ламати людині життя? 

– У нас з Вадимом немає дітей, а він на цьому просто схиблений. І його матуся дорогоцінна! Не здивуюсь, якщо вона підзужує синочка розлучитися і знайти собі іншу! – випалила Олена.

– А так ти швидко все виправиш? – я кивнула в бік її спальні, де ховався коханець.

– Уяви собі! Бо я вагітна!

Мені ледь не довелося підбирати щелепу з підлоги. 

– Що?! 

– Андрій про це, звичайно не знає, я поки не вирішила, казати чи ні, – трохи стушувалася сестра.

– Тобто ти ще думаєш, чи не навішали Вадиму локшини, що це його дитинка? А як він схоче зробити тест на батьківство?

– Хто, Вадік? – вона відверто розсміялася. – Ти начиталася фантастики! То ж я сподіваюсь в тебе вистачить совісті нічого не казати завчасно? Я сама вирішу, як зробити краще. 

***

Приїхали! Я залишилась сидіти на ліжку поряд зі своїм так званий обідом і намагалася прийняти реальність. Отже, Олена все спланувала. Якщо Вадим дізнається – це його дитина, якщо вирішить викинути його зі свого життя – тут з’явиться новий чоловік. Звичайно їм потрібна була моя кімната для дитячої! 

Не знаю, скільки ще часу я змогла б в таких умовах жити. Виходу, крім як самій з’їхати я не бачила, а тому вже кілька разів поглядала на телефон. Мабуть, це доля! Я повільно погортала телефонну книгу і набрала номер Артема. Навіть звідси бачила його самовдоволений вираз, коли він отримає згоду! А як же, хто б відмовився від такої щедрої пропозиції!

– Так.

Голос на тому кінці слухавки змусив серце стиснутись, я наче підписувала контракт з власником пекла. 

– Артем… Я подумала, що спробую попрацювати з Данею. Але тільки до кінця літа.

На задньому фоні почулися обривки фраз, кинутих якоюсь жінкою і я майже одразу пожалкувала про свій вчинок. То я перервала ще один тет-а-тет? Уявила дружину Марченка, яка наче яструб ширяє поруч і перевіряє, кому саме він телефонує.    

– Добре, Вікторіє Сергіївно, мене все влаштовує, – Артем відповів аж надто діловим тоном, отже я не помилилася. Навіть назвав на ім’я та по батькові. – Якщо вам зручно, завтра о десятій можна провести пробний урок. Потім складемо розклад і обговоримо деталі. 

Дідько! Я кинула телефон і відкрила шафу. Треба терміново пройтися кудись за позитивними емоціями, інакше мене просто розірве! Наприклад, по магазинах  і ще де-небудь перекусити, бо кажуть, шопінг найкращий лікар. 

Я не мала ніякого конкретного плану, та й зайвих грошей, щоб ходити по ювелірках чи дорогих бутіках. На відміну від книжкового магазину, який майже одразу трапився по дорозі. Взагалі то я рідко бувала в таких місцях, але цього разу мене затягнуло наче магнітом. 

Всередині було дуже затишно і я виявилася єдиною відвідувачкою, тому неспішно почала ходити між рядами. Без особливої мети, просто роздивляючись серії фентезі і новинки в яскравих палітурках. Одну навіть погортала, бо згадала, як залипала над “Домом дракона”... 

– Вам щось підказати? – мою увагу привернув приємний чоловічий голос. Несподівано, бо в книгарнях зазвичай працюють миловидні молоді дівчата.