55. Повна готовність .

В винайманій квартирі тішилася своєму успіху Віталія .
- Мені навіть нічого не довелось робити . Ця її сестра дурепа все за мене зробила . Вони навіть не уявляють що крокують точнісінько по моєму плану . Невдовзі я зроблю свій останній хід і вони відчують що таке справжнє страждання . 
- Ало . Документи вже готові ? Чудово ! Залишилося тільки поставити підписи . Не висовуйся , щоб тебе не викрили .   Цей план - геніальний . - Віталія розмовляла по мобільному телефону з співучасником в задумі проти Інни .
* * * 
Ввечері Арсен відвіз Інну  додому . Вони вже приїхали до будинку Ореста і Арсен вирішив випробувати свій шанс і вмовити Інну поїхати до нього ? 
- Ти впевнена що не хочеш переїхати до мене ? 
- Я не казала що не хочу цього , я просто сказала що ми надто поспішаємо . 
- Хочеш сказати що через якийсь час ти все таки переїдеш до мене .
- Можливо . Я ще про це не думала .
- Не хочу щоб це виглядало наче я наполягаю , та можливо так буде краще . Скоріше б ти про це подумала .
- Я спробую , обіцяю ! - відповіла Інна .
- Я хочу щоб ти знала , я тебе ... - хотів зізнатися в своїх почуттях Арсен , та Інна перебила його . 
- Я знаю . Та буде краще якщо ти зачекаєш коли я також зможу сказати це . - сказала  Інна і поцілувала Арсена , після чого вийшла з його автомобіля та не озераючись увійшла в будинок батька .

- Як все пройшло ? - вдома на сестру вже чекала Анна .
- Чого ти викрикуєш ? Ще хтось почує . 
- Вибач . Та я помираю з цікавості . Ви поговорили ? Можливо і не тільки ? Ти мені хочаб щось розповіси ? - розпитувала вона Інну , та Інна ігнорувала запитання сестри . 
Але Анна не здавалася і пішла за Інною в її кімнату . 
- Чому ти знову нічого не розповідаєш мені ? Чому не ділишся зі мною ?
- Твоя правда . - сказала Інна .
- В чому ? - запитала Анна .
- Той годинник ідеально підходить для його спальні . - додала Інна .
- А це означає що ви ?
- Так , саме це і означає .
- То чому ж ти повернулася додому ? Хіба він не просив тебе залишитися ?
- Він звісно просив , та я не захотіла .
- Чому ж це ? Я зовсім нічого не розумію .
- Це надто важливе рішення . А якщо я поспішаю ?
- Оцінюючи твою ситуацію , можу сказати що в твоєму випадку може бути тільки пізно . Припини вже руйнувати собі життя .
- Звідки в тебе така впевненість в тому що я не помилюся давши нам шанс .
- Тому що ви обоє закохані одне в одного , більше мені знати нічого не потрібно.
- Хіба це настільки вагомий привід ?
- Саме так . Між двома закоханими людьми не повинно бути ніяких перешкод .
- Але вони є ! І ці перешкоди ніяк не дають мені спокою .
- Знаєш , виходить наче я тебе до чогось змушую . Думаю буде краще якщо ти ще раз добре про все подумаєш і приймеш власне рішення в незалежності від бажань інших .
- Я сподіваюся на твоє розуміння . - відповіла Інна і впровадила Анну зі своєї кімнати .

Наступного дня як тільки прокинулася , Інна одразу поїхала на кладовище . Вона вважала що коли нарешті виговориться на могилі Олександра , можливо їй стане краще .
- Мені дуже шкода що так сталося . Зараз я ладна все віддати аби повернути час назад і уникнути тієї аварії. Та якби ти не вчиняв так зі мною , все могло б бути зовсім по іншому . Ти навіть уявити собі не міг наскільки боляче ти мені зробив . Знаєш , в тій аварії померти повинна була я , саме для того я і в'їхала в ту вантажівку . Та якщо я залишилася жива , це означає що я ще повинна щось прожити , я ще комусь потрібна . Згодом я дізналася що Віталія була твоєю коханкою . Точніше сказати вона була твоєю коханою , так як я нею ніколи не була . Віталія стала ще одним ударом по мені . Я думала що більше ніхто не зробить мені боляче крім тебе . Та я сильно помилялася . Вона продовжує справу яку ти почав . Правда зараз в її списку не тільки Арсен , мене вона також ненавидить і хоче знищити . Виявляється я забрала в неї тебе , уявляєш ? Я досі не розумію як ти міг так вчинити . Невже тобі зовсім було байдуже на мої почуття ?  Ти ж знав наскільки я страждатиму через тебе ? Ти навіть намагався мене вбити , та я дивом не померла . Але все це стало для мене важливим уроком , я більше не та Інна яку ти знав , я дуже змінилася і твоїй Віталії про це не відомо . Якщо вона спробує якось нашкодити моїм рідним  або Арсенові , вона відповідатиме за все скоїне . Я прийшла сюди вперше і востаннє . Мені більше не має чого тобі розповісти . - сказавши своє останнє слово Інна пішла до свого автомобіля і поїхала на набережну . Погода була не сприйнятлива і похмура . Віяв сильний вітер і починався дощ . Настрій Інни був ідентичний погоді . Постоявши кілька хвилин під дощем Інна повернулася до автомобіля . Згодом вона завела двигун і почала їздити вулицями , аби хоч трохи розрадити  себе . Ще вранці , виїхавши з дому Інна помітила що за нею стежить людина Арсена . Звісно Інна розуміла що йому відомо де вона була і що робила , та це не зупинило її і не завадило поїхати на кладовище . Кружляючи вулицями Інна приїхала в квартал в якому вони жили до переїзду в будинок Ореста . Ключі від квартири були в Інни в автомобілі і вона вирішила зайти туди . В цілковитій тиші Інна сиділа на кухні і дивилася у вікно . Автомобіль який стежив за Інною припаркувався неподалік її автомобіля . Він напевно вже все доповів Арсенові . Та якось дивно було Інні . Вона в будинку вже більше двох годин , знаючи Арсена , він би неодмінно приїхав . А що якщо це не людина Арсена , а людина Віталії ? 
- Хіба може таке бути ? - мовила в голос Інна .
- Я не заспокоюся , якщо не дізнаюся . - додала вона . В будинку , де знаходилась квартира Лілі були два паркінги . Один вуличний і один підземний . Інна припаркувала автомобіль на вулиці , а сама спустилася в підземний паркінг тим самим скористалася іншим виходом . Обійшовши вулицю навкруг будинку , Інна увійшла в кондитерську , в яку вона раніше дуже часто заходила . З вікна кондитерської було дуже легко розгледіти того , хто сидів в автомобілі , який довгий час спостерігав за Інною . Інна дістала з сумочки телефон і почала переглядати дані всіх прибічників Віталії , яких їй вдалося знайти . Жодна людина на фото , які були в її телефоні не була схожа з наглядачем . Та Інна подумала що цілком можливо що їй просто ще не відомо про цю людину нічого , тож він може бути наглядачем як  від Арсена так і від Віталії .  Тут Інна зрозуміла що в неї є тільки один варіант як дізнатися хто саме за нею стежить . Інна зателефонувала до Арсена .
- Ти знову наказав за мною стежити ? - запитала Інна .
- Так ! А щось сталося ?
- Який в нього автомобіль ?
- Марку точно не пам'ятаю , але колір чорний .
- Як це чорний колір ? Але ж автомобіль що стежить сьогодні не чорний . І він точно стежить за мною . 
- Я нічого не зрозумів , але нікуди не виходь , я вже в твоєму під'їзді .
- Можеш не заходити , я не в квартирі . 
- Тобто ти не в квартирі ? Де ж ти тоді ? 
- Неподалік є кондитерська . Але не виходь через паркінг на подвір'ї , вийди через підземний і заходь в кондитерську . Сам побачиш цього спостерігача .
- Залишайся там , я вже йду .- відповів Арсен і пішов тим шляхом , що порадила Інна . За кілька хвилин він вже був в кондитерській .
- Де він ? Покажи но мені . - сказав Арсен і Інна показала йому на автомобіль . Через спущене скло Арсен зумів розгледіти Сергія , який сьогодні стежив за Інною . З цікавості Арсен зателефонував до нього .
- В тебе сьогодні новий автомобіль ? Щось сталося ? - запитав Арсен ?
Сергій не зрозумів як Арсен міг побачити те що він на іншому авто , та це і не надто важливо , так як відповідати все одно доведеться . 
- Нажаль вранці мій автомобіль виявився несправний і я залишив його в сервісі , а зараз користуюся автомобілем брата . 
- Варто було попередити мене про це .
- Я не знав що це має таке велике значення .
- То від тепер знатимеш . - сказав Арсен і закінчив розмову з Сергієм .
- Це був Сергій . Я його найняв і він сьогодні не на своєму авто . Та тепер і я знатиму що з будинку є ще один вихід . - мовив Арсен до Інни . 
- Я сама того не знаючи виказала тобі величезну таємницю . - додала Інна .
- Тобі ще багато чого не відомо . Наприклад я вже кілька разів зустрічав тебе біля цієї кондитерської , та ти завжди була настільки зайнята , що жодного разу не помітила мене . 
- Важко уявити це .
- Це ще чому ? Можливо ти це забула , та моя компанія знаходиться неподалік звідси і я частенько приходжу саме в цю кондитерську . Тут готують горіхове печиво , прямо як моя мама готувала мені в дитинстві .
- Ого ! Яке саме ? - запитала Інна .
- Ось це . - показав пальцем на печиво Арсен .
- Ти жартуєш ? Мені воно також дуже подобається . 
- Радий це чути . 
- Ти напевно дуже скучив за їжею з рук мами . Скільки часу вона вже на лікуванні ? 
- Більше п'яти років . Це таке замкнене коло . Лікування - терапія , терапія - лікування . 
- На що вона хворіє ?
- Хронічне обструктивне захворювання легень .
- Що ти таке кажеш ?
- Так . Нажаль вона потребує постійного нагляду . Зараз поруч з нею постійно знаходиться медсестра . Тож вона робить всі необхідні процедури в домашніх умовах . Але вже скоро мама повернеться до України . Я хочу познайомити тебе з нею .
- Чи буде це правильно ? Чи не занадто швидко ? 
- Зовсім ні . Та і їй надто цікаво познайомитися з тобою .

В глухій квартирі від злості Віталія перекидала все в кімнаті . 
- Та як ти посміла піти на могилу Олександра та осквернити її своєю присутністю ? Хто ти така щоб приходити до нього ? Ти вбивця , ти потвора ! Аааа ! Ненавиджу тебе ! Я тебе знищу , тобі кінець  !
Її скаженість перебив телефонний дзвінок .
- Ало ! Чого тобі ?
- На твоєму місці я була б більш люб'язною . В мене для тебе хороші новини . Скоро ми повертаємось до України . В нас все готово . А що з документами ? 
- І документи і підписи , все виконано належним чином .
- Тоді вітаю тебе , ще трохи і твої страждання перейдуть в стадію радості . Нарешті ти втілиш в реальність свою помсту .
- Саме так ! Я негайно починаю підготовку . Чекаю від тебе новин .