52 . Повернення .

Вранці Інна прокинулася і пропустивши сніданок одразу поїхала в поліцейський відділок . Вона вирішила попри все продовжити там працювати . Роботи за її відсутність назбиралось чимало , тож Інна одразу взялася за справи . Згодом до неї зателефонувала Ліля і запитала чи прийде вона на обід . Інна вирішила приєднатися до них адже їй треба було з ними поговорити . Як тільки вона завершила справи які збиралася встигнути завершити до обіду , вона поїхала до рідних . Їхати було не далеко і Інна прийшла вчасно .
- Куди це ти вранці поділася ? - запитала Анна .
- І ввечері ти пізно приїхала . - додав Максим .
- Вчора я була в психіатра а сьогодні вранці поїхала в поліцейський відділок .
- Для чого це ? - запитав Орест .
- Саме це я збираюся вам сказати . Я вирішила відновити роботу в відділку . - Інна відповіла .
- Я не думаю що це хороша ідея . Це дуже небезпечно . - одразу відреагував на сказане Інною Максим .
- Я не ховатимуся вдома і вам не раджу . Одного разу мені вже вдалося впоратися з нею , тож я її не боюся . Краще нехай вона мене боїться . Я буду більше уважніша ніж минулого разу і їй не вийде обманути мене . Вам не має про що  перейматися .
- Все одно ти дуже наражаєш себе на небезпеку . Я вважаю що не варто недооцінювати її . - додав Орест .
- Я залишаюсь тут і це мій остаточний вибір . Я не збираюся закрити себе в будинку від страху перед нею . Можливо саме цього вона і добивається .
-Все одно будь обережніша . - додала Анна . 
Ліля та Надія почали подавати їжу у вітальню , тож вони припинили розмову та всі разом сіли за стіл .
Після перерви на обід Інна повернулася в відділок , де в її кабінеті на неї з букетом квітів вже чекав Арсен .
- Привіт ! Радий тебе бачити . Це тобі . - мовив Арсен та подав Інні квіти .
- Привіт ! Дякую , дуже приємно . 
- Ти вчора так раптово втекла і ми не закінчили нашу розмову . 
- Сідай . Замовити тобі кави ? 
- Не відмовлюся . - відповів Арсен і Інна вийшла в коридор щоб попросити каву в кабінет . Та насправді вона просто скористалася моментом щоб уникнути розмови з Арсеном . Та в неї не було багато часу тож вона повернулася до кабінету .
- Ти могла просто зателефонувати щоб попросити каву . - сказав Арсен . 
- А і справді . Та оскільки я була в дверях , я вирішила що буде швидше якщо я підійду і попрошу .
- Хороша ідея . Я про це не подумав . - Арсен зрозумів Інну та вирішив вдавати наче він ні про що не здогадується .
- То про що ти збирався поговорити ?
- Про нас .
-А що ми ? 
- Все що відбулося між нами , я хочу щоб ти знала , я ні про що не шкодую . 
- Я також не шкодую , але вважаю що все відбувається занадто швидко , та ще й ти наполягаєш . Можливо деяким дівчатам подобаються наполегливі хлопці , та мені ні . Я знаю чого хочу і чого не хочу . У випадку з тобою , я не хочу поспішати .
- Пробач якщо я якось образив тебе . 
- В цій ситуації образили тільки тебе , з самого моменту нашого знайомства .
- Я вже давно про це все забув .
- Я щиро рада за тебе . Та я не забула і не зможу забути , адже я в усьому винна.
- Ніхто не вважає тебе винною . Винна тільки одна людина і всім про це давно стало відомо . За свою провину він поніс покарання .
- І в цьому також я винна . 
- Що ти таке кажеш ? Його життя і так ніщо б не врятувало . Він заслуговував набагато більшого покарання .
- Краще нам не розмовляти про це .
- Вибач . Я і сам не зрозумів як наша розмова дійшла до цієї точки .
- Я вважаю ти все сказав .
- Так , це все .
- Я не питатиму як ти дізнався що я повернулася до відділку . Та знай , мені не подобається коли за мною стежать .
- Вибач ! Нічого не можу з собою вдіяти . Завжди хочу знати де і чи в порядку ти . Коли тебе немає поруч я дуже хвилююся за тебе. 
- Не хвилюйся , в мене все добре . 
- Хотів би я не хвилюватися . Та це можливо тільки якщо я 24/7 буду поруч з тобою . Тільки за таких умов я можу не хвилюватися за тебе . 
- Якщо раптом твоя людина загубить мене , не злись на нього . Як я і казала раніше , не люблю коли за мною стежать .
- Повір мені , ти йому не позаздриш якщо він загубить тебе .
- Куди подівся той Арсен , який нікого не скривдить задля власної вигоди  ?

- Я не це мав на увзі . Я не змінив своїх принципів , просто він повинен розуміти яку відповідальність він несе .
- Я наївна подумала що ти  передумаєш і припиниш стеження . 
- Я сказав тобі за яких умов це можливо .
- Тоді це неможливо !
- Це залежить тільки від тебе .
- Останнім часом все залежить від мене .
- Мені дуже шкода , та інакше я не можу.  Може повечеряємо разом ?
- Я тільки но повернулася до справ , в мене не буде на це часу .
- Ти ж не збираєшся працювати і в ночі ? 
- А чому ні ? Заберу деякі справи і розгляну їх вдома .
- В моїй компанії саме звільнився адвокат . Такий професіонал як ти нам не завадить .
- Ти як я бачу часу не гаєш . Все намагаєшся бути ближче до мене .
- Саме так і повинна робити закохана людина . Ми з тобою вже майже попрощалися , а я все ніяк не можу вийти з кабінету .
- Я задоволена роботою у відділку і не збираюся звільнятися . 
- Що ж . Тоді мені варто орендувати житло навпроти відділку , щоб бути ближче до тебе .
- Тобі варто повернутися до свого звичного життя яке було ще до того моменту як ти зустрів мене .
- А якщо я цього не хочу ? Якщо мої бажання полягають в іншому ?
- Я не зможу розділити твої бажання,  ти ж це розумієш ? 
- Можливо по мені не скажеш , та я  дуже терплячий . Мені не має куди поспішати і я рішуче налаштований .
- Я рада за тебе . Думаю тобі вже пора йти . Невдовзі до мене зайде мій новий підзахисний .
- Який ще підзахисний ?
- Пілзахисний - клієнт . Я ж працюю , нагадаю тобі якщо ти забув . 
- Що за справа ? 
- Я не маю права розголошувати стороннім деталі справи . Ти розумієш що ти в мене питаєш ?
- Якщо ти мені не скажеш  , я сам дізнаюся .
- Це була погроза ?
- Ні звісно . Це просто маленьке невинне попередження . 
- Я не порушу умов справи і нічого не розповім тобі . Навіть якщо ти якось та й дізнаєшся , моєї провини в цьому не буде .
- А ти вперта . 
- І пишаюся цим .
- Не буду тебе відволікати від твоєї роботи . Ввечері я заїду по тебе . Відмова не приймається . - сказав Арсен та вийшов з кабінету Інни не прощаючись . 
Згодом Інна почула Як хтось постукав в двері і вона запросила того увійти . Це був її новий підзахисний .
- Доброго дня . Ви Несторук Інна ? Я в той кабінет потрапив ? 
- Доброго дня . Так це я ! Ласкаво прошу . Сідайде будь ласка .
- Мене звуть  Ларкон Денис . В Києві я відомий ресторатор .
- Приємно познайомитися . Що ж привело вас до мане ?
- Справа в тому що я створив два власних рецептів десертів і запатентував їх , так як вони мої . В моєму ресторані працював один відомий кондитер . Ну як відомий , таким він став тільки після того як попрацював в мене кілька років  . Нещодавно він звільнився з мого ресторану і почав працювати на мого конкурента . В закладі конкурента він готує мої десерти і видає їх за власні. 
- Не на таку справу я чекала після такої перерви.  - подумала Інна . - Чим я можу вам допомогти ? - врешті решт запитала вона .
- В мене з собою всі необхідні документи . Я подаю позов на свого колишнього кондитера .
- Ви не думали що цю справу можна вирішити без судового процесу ? 
- Ні ! Він повинен зрозуміти що він не має такого права . Це хоч і маленький , але злочин . Хіба ви думаєте інакше  ? 
- Ні ! Авжеж я поділяю ваші погляди . Я можу зустрітися з вашим колишнім кондитером ? Ви можете сказати мені адресу ресторану в якому він працює ?
- Буде дуже не правильно якщо ви самі будете туди їхати . Я з радістю вас підвезу .
- Не варто було .  Та якщо в наполягаєте , поїхали . 
Інна зібрала свої речі і вийшла з відділку та сіла в автомобіль Дениса і вони разом поїхали в ресторан . 
Чоловік що стежила за Інною одразу доповів все Арсенові . І згодом сказав те куди вони приїхали .
- То от як ! З іншии одразу в ресторан . - не довго думаючи Арсен поїхав туди ж куди і Інна .