45 . Слабкість це сила.

Вся сім'я Інни досі не оговталися від втрати,  як їм доведеться сьогодні відвідати засідання суду,  на якому повинні визначити покарання для Арсена,  вбивці Інни.
Арсен не прокидався сьогодні вранці,  адже він не спав цієї ночі. Всі його думки були про Інну,  яка як йому повідомив Тимофій,  померла , і про сьогоднішнє засідання,  на якому йому оголосять вирок.  Ще кілька днів тому,  в нього було життя,  якому будь хто б позаздрив,  а сьогодні його оголосять вбивцею і посадять за ґрати.  Чим він все це заслужив ? Невже він так багато грішив,  що опинився в такій ситуації ? Невже саме така доля накреслена йому і саме таким повинен бути його кінець ? Через останні події Арсен дуже погано почувався. Наче цього не вистачало,  так йому сказали що його чекають в кімнаті для розмов. Він не знав з ким зустрінеться,  та йому на це було начхати.  Головне він вийшов на деякий час з цієї принизливої камери,  в яку його несправедливо ув'язнили. Та Як тільки Арсен увійшов в кімнату , то він сподівався побачити там будь кого та не Олександра. 
- Арсен,  Арсен,  Арсен... Насолоджуєшся своїми останніми секундами життя без клейма вбивці ?
- Чого тобі від мене треба ?
- Хочу насолодитися твої кінцем.  Хочу бачити всі моменти твого нікчемного існування.
- Не схоже що ти страждаєш від втрати коханої. Тобі зовсім байдуже на Інну ?
-Твоя правда,  про покійників кажуть або хороше, або нічого ! Але її остання витівка добряче вивела мене з себе . Як вона посміла врятувати тебе в тій справі ? Після того всього я вирішив взяти все виключно під свій контроль.  Але мушу зізнатися,  в тому що ти зараз тут,  ти мені також допоміг.
- Що ти маєш на увазі ?
- Це дуже довга історія,  та я впевнений що з сьогоднішнього дня в тебе дуже багато вільного часу , тож перед тим як отримати своє покарання,  ти мусиш це почути. 
- Ти знущаєшся ? Я кажу тобі що твоя наречена загинула ? Може ти її і не кохав,  та хоч якесь людське співчуття в тебе повинно бути.  Невже ти не хочеш покарати справжнього вбивцю,  а досі намагаєшся посадити мене ?
- Ти здається забув що я сказав тобі, в твоєму кабінеті ,  коли ми вперше зустрілися .
- Навпаки , я все чітко пам'ятаю. І розумію що тобі від радості що мене посадять байдуже на смерть Інни.  
Раптом Олександр істерично засміявся і продовжив розмову з Арсеном. 
- З першого дня як я зустрів тебе,  в голові я будував план як ув'язнити тебе. Та я і не очікував що ти , як і Інна так ідеально відіграєте свої ролі.  Зізнавайся,  вона почала тобі подобатися ? Ти зрозумів що я її використовую і захотів попередити її , ти пожалів її , вирішив допомогти.  Кожен раз коли ти бачив як я обманюю її , тобі було боляче ? Тоді приготуйся до фінального болю. Того вечора,  коли ти віддав їй браслет, який я навмисно здав в той ломбард щоб ти його знайшов , я бачив вас в тому кафе.  Ти не повіриш,  ви обоє діяли наче по написаному мною сценарію.  Як тільки вона вийшла з того кафе і пішла на набережну,  вона зустрілася мене. 
* * * 
- Інна,  що ти тут робиш ?
- Це ти що тут робиш ? Як ти дізнався де я ?
- Мені завжди відомо де ти ! Також мені відомо що нещодавно ти зустрілася з Арсеном ! Що ти робила поруч з ним ? 
Інна підійняла руку і показала браслет .
- Це ти здав мій браслет в ломбард ? Це ти тієї ночі пограбував будинок батька та ледь не вбив мене ?
- Отже ти все знаєш ? - сказав Олександр та озернулася навколо , щоб роздивитися чи не має поруч нікого,  та підійшов близько до Інни.
- Навіщо ти так вчинив ? Я ж тобі так довіряла ! Я тебе кохала ! Прокляття ! Я навіть відвозила Арсенові гроші,  які він вимагав в тебе ! 
- В цьому твоя проблема ! Ти сліпа , безглузда дурепа ! Ти всього лише маріонетка в моїй грі проти Арсена.
- Ти справді використовував мене ? Ти пішов навіть на таке ?
- Ти навіть собі уявити не зможеш,  мені байдуже якими методами досягати цілі.  Якби ти була б хоч трохи розумнішою,  то ще минулого разу,  коли я збирався вбити Анну,  ти мала б зрозуміти , що я ні перед чим не зупинюся задля помсти !
- Яка ще помста ? Кому ? Людині , яка не має жодного відношення до подій минулого ? Так само як і Анна ! Тільки для цього ти керував мною і я сліпо робила все що ти мені нав'язував ? Я зробила все це для того щоб ти помстився невинній людині ? 
- Ні моя люба ! Запевняю тебе,  ти ще не все зробила ! Останній хід за мною ! Для того щоб він поніс покарання,  потрібен тяжкий злочин.  Наприклад вбивство. 
- Вбивство ? Ти про що ? - тільки встигла запитати Інна,  як відчула сильний удар по голові,  згодом було наннсено ще кілька ударів руками і ногами,  після чого Олександр почав її душити,  поки вона не втратила свідомість. 
* * *
- Що ти з нею зробив? 
- Шшшшшш ! Не я зробив,  а ти ? Хіба ти не знаєш в чому тебе звинувачують ? 
- Ти вбив її ? Для того щоб помститися мені,  ти вбив її ? Як ти міг ? Як ти на таке наважився ?
- Зізнався ! Іноді деякі відчайдушні дії потребують рішучості. На щастя мені не довелося вагатися,  адже окрім ненависті і призріння я більше нічого до неї не відчував.  Іноді мене від неї аж нудило. Сама справедливість ! Такими як вона легко керувати і дуже легко розчавити,  наче жалюгідну комаху . Саме такий кінець підходить їй.  Тобі так не здається ?
- Монстр ! - закричав Арсен та напав на Олександр в кімнаті. Охоронці відразу почули шум в кімнаті і прибігли до них. 
- Це ще не кінець ! Тобі це так просто з рук не зійде !
- Я вимагатиму найважчого покарання для такого вбивці як ти ! - відповів Олександр і покинув кімнату,  а Арсена відвели назад в камеру.  Невдовзі Арсена доставили на судове засідання,  де вже почали збиратися всі рідні Інни , до яких приєднався і Олександр. 
Як тільки зібралися всі присяжні,  двері в залу суду  зачинили і засідання розпочалося. 
Суддя зачитав всі обвинувачування які було висунуто Арсенові.  Хоч його адвокат намагався доказати його непричетність до вбивства Інни,  нажаль в них не було жодного вагомого доказу для цього.  А от в позивачів було чимало.  Починаючи з найбільшого,  зустрічі Інни з Арсеном перед її зникненням,  ще її викрадення та те що він якось штовхнув Інну під автомобіль.  Хоч рідним Інни про це не було відомо,  але це знав Олександр і він з радістю поділився цим з слідством .
Суддя почав зачитувати вирок Арсенові,  та раптом двері залу суду відчинилися,  і до залу увійшла дівчина. 
* * * 
- На сьогоднішньому засіданні його точно визнають винним і покарають.  Ти нічого не зробиш ? Так і сидітимеш тут ?
- Мені соромно дивитися йому в очі.  А ще зустріч з Олександром.  Я не готова побачити його ! 
- А ти готова до того що сьогодні ув'язнять невинну людину ? Ти подумала що буде з його матір'ю ? Де та справедлива дівчина,  яка ніколи не дозволить злочинцям розгулювати на свободі ? Де та дівчина яка клялася що покарає винних ? Коли я знайшов тебе,  потрібно було одразу повідомити всім про тебе.  
- Ні ! Так ми не змогли б діяти під прикриттям.  Хоч мені і дуже шкода,  але нам навіть  вдалося переконати Олександра в тому що я померла і це дало нам змогу діяти.  
- Так ! Але який в цьому сенс,  якщо невдовзі Арсена посадять за ґрати і Олександр здійснить задумане ?
- Я розумію тебе . Але ми досі не дізналися,  на що він витратив решту грошей.  З коштовних речей,  які він викрав в батька,  він мав отримати величезну суму грошей.  Нехай частину він віддав Арсенові,  та куди подів решту ? А ще я впевнена що в поліцейському відділку,  в прокуратурі та в суді в нього є підлеглі,  які йому допомагають.   
- То ти готова пожертвувати невинним,  аби спробувати дізнатися хто допомагає Олександрові ? 
- Зовсім ні ! Для цього в мене є план !
- Який план ?
* * *
Всі озернулися на двері і побачили як вперед наближається Інна . Здивуванню присутніх не було меж.  Ліля навіть викрикнула ім'я доньки і побігла до неї щоб обійняти її . 
Арсен та Тимофій одразу дуже зраділи тому що Інна жива,  адже в такому випадку з Арсена знімуть всі обвинувачування.  
І тільки Олександр ніяк не міг зрозуміти,  як таке могло статися,  що Інна,  яку він власноруч вбив , зараз стоїть перед ним.  Звісно на її тілі  ще були присутні кілька слідів від ударів Олександра,  але вона жива. 
Інна попросила Лілю зайняти своє місце і підійшла до стійки щоб дати свої свідчення. 
- Я , Несторук Інна, зараз тут хочу зізнатися в тому , що мій наречений Олександр вчинив замах на моє життя.  Він намагався мене вбити . Це він здійснив пограбування будинку мого батька і того вечора також поранив мене і втік.  Згодом коли я дізналася що Олександр обміняв пограбоване в ломбарді,  він намагався мене вбити і звинуватити в моїй смерті Арсена Матієва.  
- Інна ? Навіщо ж ти так ? Я дуже радий що з тобою все добре ! Я не знаю про що ти кажеш ! Хто тобі цього наговорив ? Тобі погрожують ? Ти в небезпеці ? Ти можеш все мені розповісти ! Я тобі допоможу. - Олександр почав розуміти що його план дав велику тріщину і вирішив терміново виправити ситуацію. 
- Цього разу в тебе не вийде обманути мене. Я бачу тебе наскрізь.  Ти нічим не відрізняєшся від тієї людини,  яка вбила твою маму.  Ти такий же вбивця як і він.  Холоднокровний і безжалісний.  Такі як ти повинні зникнути з цього світу ! - заперечувала Інна словам Олександра. 
* * * 
- Я змушу його видати себе.  Я натисну на його рану,  вбивство матері,  тоді він одразу покаже своє справжнє обличчя. 
- Це дуже небезпечно !
- Знаю ! Та зараз в нас немає іншого варіанту. 
* * *
- Що ти таке кажеш ? Ти все не так зрозуміла. - Олександр раптом швидко підійшов до охоронця в залі і зненацька забрав в нього пістолет після чого негайно побіг до Інни і направив пістолет на неї. 
- Всім нерухатися ! Якщо я побачу хочаб якийсь рух,  я застрелю її.
Всі завмерла на місці,  адже їм не хотілося щоб Інна постраждала. Олександр схопив її і вийшов з нею з зали суду,  після чого направився на вихід з будівлі. Так як він був озброєний і в нього був заручник , його всюди пропускали.  Як тільки він вийшов на вулицю і підійшов до автомобіля,  він зпочатку помістив Інну за кермо свого автомобіля , після чого одразу сів поруч неї.  
З Арсена зняли наручники і він разом з усіма побіг на двір щоб дізнатися що там відбувається. 
Олександр наказав Інні їхати,  і вона подивилася на нього поглядом,  повним ненависті.
- Знаєш,  я справді тебе кохала.  Але ти цього не заслуговуєш.  Ти втратив єдину людину,  яка кохала тебе.  
- Кохання це слабкість.  Ти занадто слабка . Хто зна , якби ти була хоч трохи такою ж як я . Такою як ти казала про мене,  холоднокровною і безжалісною.  В тобі цього немає.  Ти жалюгідга і слабка.  Ти ніщо ! Рушай звідси негайно ! 
Останні слова які їй сказав Олександр,  сильно зачепили її .
- Ти ще не знаєш що таке справжня сила. Та я тобі її покажу !
- Перестань розповідати мені всякі дурниці,  краще негайно заводь двигун і їдь.
Інна так і зробила.  Завівши двигун,  вона наче востаннє озернулася на всіх рідних , пристибнулася  і рушила з місця.  
- Готовий поїхати зі мною ? Запитала вона  Олександра ? - В останню дорогу. - вже прошепотіла вона , щоб він не зміг її почути. 
Як тільки Інна виїхала з подвір'я суду вона швидко набрала швидкість і як тільки побачила на зустрічній смузі велику вантажівку,  Інна вивернула кермо і повернула на зустічну смугу, прямо перед вантажівкою. Водій вантажівки не встиг ухилитися після такого неочікуваного маневру Інни і в'їхав в автомобіль з боку Олександра,  після чого його автомобіль здійснив кілька обертів на дорозі і зупинився.