34. Вона стане твоїм кінцем !

Пройшов тиждень .
Вдома Інна багато думала над тим,  що вона може зробити для того , щоб Арсен зник з їх життя назавжди.  Нажаль нічого з того що могло б їм  допомогти,  не прийшло їй в голову.  
- Просто треба триматися від нього подалі ! - вирішила Інна . 
Їдучи в автомобілі Олександр розмовляв по мобільному. 
- Ти дізнався до кого він літає в Нідерланди ? Отже там він лікує хвору матір ! Можливо в нього є якась дівчина ? Може він з кимось зустрічається ? Зовсім нікого немає в Україні ? Зрозуміло.  Ну тоді допоможемо йому знайти таку ! Поки що стеж за ним . Я повинен знати про кожен його крок. Доповідай мені та чекай від мене новин ! 
- Ти в мене ще побачиш ! Жоден чоловік не встоїть перед дівчиною з вогнем в очах,  з люблячим серцем та сильним характером ! Правда ж , тільки така тобі підійде ! І вона стане твоїм кінцем ! Я справжній геній ! - тішився собі  в автомобілі Олександр .

Інна просиділа півдня в відділку.  
- За весь тиждень не було жодного поганого випадку.  

Можливо після того як вона розмовляла з Арсеном,  він вирішив залишити їх в спокої. - подумала Інна. 
Вона завершила всі свої справи і вирішила вже їхати додому,  та до неї підійшов Олександр.  
- Ти кудись зібралася ? 
- Так ! Поїду на набережну , погуляю трохи , а потім додому. 
- Зачекай хвилинку ! - продовжив діалог Олександр,  відкривши в мобільному телефоні отримане смс. 
- Давай я відвезу тебе в одне місце ! - сказав Олександр. 
- Куди саме ? 
- Це сюрприз ! Якщо я скажу тобі зараз , буде не так цікаво. 
- Добре ! Я люблю сюрпризи, в хорошому сенсі. 
- Знаю ! 
Олександр провів Інну в автомобіль і вони разом поїхали. 
Місце в яке відвіз Олександр Інну не було якимось шикарним рестораном,  але цілком непоганий ресторан.  Такий дизайн більше підходить для ділових зустрічей , але все було дуже мінімалістично та зі смаком. Олександр провів Інну майже через весь зал та зупинився біля столику з виглядом в сад.  Картина за вікном була дуже вражаючою,  Інні дуже сподобалося . Вони зробили замовлення і чекали поки їм принесуть їжу.
- Коли ти сказав про сюрприз,  я і уявити собі не могла таку красу . Це надзвичайно гарно.  Трохи пізніше я хочу вийти в цей сад , він виглядає так затишно. 
- Звісно ! Як забажаєш ! Тепер,  коли я вже хоч трохи краще тебе знаю,  я можу планувати сюрпризи відповідні до твоїх вподобань. 
- Ти такий турботливий ! 
Олександр накрив руку Інни своєю і тільки мило усміхнулася їй в відповідь. Та за одну мить ця мила усмішка зійшла з його обличчя , на якому з'явився гнів.  Рука Олександра сильно стиснула руку Інни.  Дівчина не одразу зрозуміла шо відбувається,  та згодом вона помітила що його погляд на зосередоточений на ній.  Інна озернулася та побачила Арсена за сусіднім столиком. Їй вдалося забрати свою руку з під руки Олександра та трохи заспокоїти його. Виявилося в нього в цьому ресторані була ділова зустріч з партнерами. 
- Оце так несподіванка ! - подумала Інна. Олександр вирішив не чекати на їжу,  він дістав з гаманця гроші та поставив їх на стіл,  після чого взяв Інну за руку і підійшов до столика Арсена. 
- Ооо ! Сподіваюсь ви не постраждаєте після співпраці з цим бізнесменом.  Хоч він і складає враження чесної та порядної людини , однак за його спиною безліч злочинів які він приховує під маскою справедливості. 
Почувши слова Олександра,  всі партнери Арсена встали зза столу та пішли геть.  Олександр також не затримався і одразу вийшов з ресторану,  потягнувши за собою Інну.  Цей вчинок Олександра поставив велику крапку в терпінні Арсена. Він не зміг втримати свою злість та вибіг на двір за Олександром. 
- Що по товєму ти зробив ? Як ти смієш лізти в мої справи ? З мене годі ! Ти перейшов всі межі вже давно,  я терпів , але годі. Припини негайно,  інакше я не мовчатиму о  не сидітиму склавши руки.  
- Ти мені погрожуєш ? Просто тут ! 
- Не порожую,  просто попереджаю тебе.  
- Хіба я сказав неправду ? Я вберіг цих людей від найбільшої помилки в їхньому житті,  від співпраці з тобою. Я впевнений,  якби вони знали все про тебе,  не тільки вони , ніхто б не захотів співпрацювати з тобою !
- Та як ти смієш ? 
Арсен не витримав наклепу від Олександра і вдарив його по обличчі. 
- Ааааа ! Що ти собі дозволяєш ? Облиш його ! - Інна відтягнула Арсена подалі від Олександра і стала між ними , щоб Олександр  не вирішив відповісти Арсену на його удар.  Олександр став попереду Інни .
- Ти і пальцем її не торкнешся !
- Я і не збирався ! Я сподіваюся що вона розумніша за тебе і не робитиме ніяких дурниць !
Слова Арсена сильно зачепили Інну і вона спробувала вдарити його,  але він схопив її за руку ! 
- В третє цей трюк зі мною не пройде. - сказав Арсен та відштовхнув Інну.  Він злився на себе,  адже вперше в житті , не бажаючи того можливо він зробив боляче дівчині . 
- Сама винна ! Не варто було лізти куди не треба. 
- Та як ти смієш ? -  Закричав Олександр та знову спробував нанести удар Арсенові,  але не вийшло.  Арсен вчасно помітив спробу Олександра і вдало ухилився,  після чого вдарив його. 
Інна після того як побачила що Арсен знову наніс удар Олександрові не витримала і напала на нього.  Арсен не збирався бити Інну,  але вона була дуже наполеглива і її удари були досить сильними. Він ухилявся як міг та врешті решт вирішив припинити це і відштовхнув Інну. Інна від такого несподіваного маневру Арсена не змогла втримати рівновагу щоб зупинитися і сама не зрозуміла як від поштовху Арсена опинилася на проїжджій частині . Останнім що побачила дівчина,  був автомобіль який їхав прямо на неї. 
- Інна ! Інна ,  ти мене чуєш ?  Що ти накоїв ? 
- Я нічого не робив ! Вона сама ! Сама ! Я ! Я не хотів щоб так сталося .  
- Але це сталося ! 
- Їй потрібно до лікарні , негайно .
- Забери від неї свої руки ! Як ти посмів нашкодити їй ! Ти ! Тобі кінець !
- Не можна втрачати час ! Негайно відвези її до лікаря !
- Замовкни ! Не наказуй мені що робити !
Коли Тимофій побачив Арсена  на вулиці,  він одразу побіг до нього і також став свідком того що сталося з Інною.  
- Арсен,  нам краще забиратися звідси ! 
- Я нікуди не піду ! Негайно викличи швидку ! Вона не може тут померти ! Я не можу стати вбивцею ! 
- Я вже викликав швидку,  але нам терміново потрібно їхати звідси.  Я обіцяю тобі,  я буду в курсі всього що стосується її . 
- Я не можу її так залишити ?
- Про що ти говориш ? Наскільки я зрозумів,  її ти штовхнув,  а поруч з нею людина з якою вона зустрічається.  Повір мені , твоя присутність тут ні до чого. 
Раптом вони почули сирену .
- Ти чуєш ! Їде поліція і швидка.  Я прошу тебе,  ходімо звідси.  Нам першим повідомлять про її стан , запевняю тебе.
Тимофій майже силоміць відтягнув Арсена до автомобіля та відвіз його додому.  Вдома Арсен місця собі не знаходив.  В нього трусилися руки,  почастішало дихання та почало темніти в очах.  Згодом Тимофій увійшов до кабінету Арсена ! 
- Є якісь новини ? Вона вижила ?
- Поки що мені відомо тільки що вони доїхали до лікарні. 
- Невже я , той хто поклявся що ніколи нікого не скривдить - вбив дівчину ? Як я міг так зробити ? Як ? Я не такий ! Я ніколи,  ніколи не стану таким як він ! Нізащо ! 
В гніві на самого себе, він почав перекидувати все в кабінеті. 
- Заспокойся ! Ще нічого не відомо ! Можливо вона ще жива !
- Ніяких можливо ! Ти мене чув ! Ніяких можливо ! Якщо вона помре,  я вб 'ю себе.  Я не зможу жити на цьому світі, знаючи що я став вбивцею.  Я не зможу ! Ніколи ! Залиш мене ! Вийди з кабінету і не приходь поки не дізнаєшся що з нею ! 
- Але може буде краще якщо я буду поруч ?
-  Я сказав забирайся !
Тимофій мовчки вийшов з кабінету. 
В лікарні Інну відвезли в реанімацію.  Кілька годин їй накладали шви на ліву руку. Водій автомобіля швидко зреагував побачивши на дорозі Інну .  Та все одно він зачипив її . 
Близько вечора Інна прийшла до тями.  Вона пам'ятала все що сталося в момент зіткнення з автомобілем.
- Як почуваєшся ?
- Не переймайся,  я в порядку. 
- Як я міг це допустити ? Більше ніколи не втручайся в бійку.  А якби ти загинула ? Якби я втратив тебе ? 
- Я сильніша ніж ти думаєш ? 
- Я в цьому не сумніваюся,  але я б сам себе захистив ! 
- Я знаю ! Та коли він напав на тебе,  я не витримала . Як він посмів ? 
- Я ж попереджав тебе ! Він не знає що таке справедливість та правосуддя.  
- Пообіцяй мені , що більше ніколи з ним не з'вяжешся .
- Тобі мене не зрозуміти ? Я не можу дозволити такому виродку як він розгулювати на свободі . Це моя робота,  точніше це наша робота. 
- Але це дуже небезпечно !
- Коли я обрав свою професію, я і не сподівався що буде легко. Думаю ти також !
- Так ! Але зрозумій,  я не за себе боюся ! 
- Ніяких " але " ! Я не відступлю,  поки його не буде покарано ! Ти тільки подумай,  скільки людей в усьому світі страждають через нього і таких як він ! Я розумію,  всіх не врятуємо, але якщо вдасться заарештувати його , тільки уяви , скільки людей врятується.
- Ти в цьому впевнений ?
- Як ніколи ! А ще , коли він зникне з нашого життя,  ми нарешті зможемо жити спокійним життям .
- Якщо ти так кажеш .
- Повір мені,  скоро все налагодиться !