33. Ніколи не пробачу !

Зізнання Олександра приголомшило Інну ! Вона очікувала почути від нього буль що , та не це . Не те щоб вона не хотіла цього,  вона просто не могла уявити як так сталося.  Ще нещодавно п'яний Олександр цілував її коли прийняв її за Анну . А зараз він зізнається їй в своїх почуттях . Інна так і сиділа мовчки  , не знайшовши жодного слова в відповідь на зізнання Олександра.  
Олександр зрозумів що Інні потрібен час щоб все обдумати. 
- Я прошу тебе , надалі будь уважніша , не наражай себе на небезпеку ! Я завжди повинен знати чи в порядку ти . Інакше я не зможу  жити спокійно.
- Можеш бути спокійним,  я в безпеці.  Саме тому я не буду заявляти на нього,  для того щоб ми всі були в безпеці. 
- Він зациклився на мені,  я впевнений.  Цей покидьок зробить все щоб не дати мені спокійно жити.  Та за себе я не переймаюся,  але ти ! Якщо він щось тобі заподіє,  присягаюся , йому кінець !
- Не варто так насторожуватися.  Я впевнена все буде добре,  повір мені.  
- Сподіваюся !
- Я мушу повертатися в відділок,  в мене назначено зустріч з підзахисною.  
- Звісно ! Я не хотів тебе відволікати. 
- Нічого страшного ! Але мені справді потрібно йти .
Інна залишила Олександра в кафе та швидко побігла на зустріч . Після зустрічі вона почула крики , які лунали з кабінету Олександра. 
- Як ти смієш ? Ти і пальцем її не торкнешся ! Зрозумів ? Я тобі не дозволю ! Гаразд , я закрию твою справу , але ти облиш Інну . Я виконаю всі твої умови ! 
Інна не дослухала розмову до кінця , зібрала свої речі та викликала таксі. Вона назвала водієві адресу та всю дорогу думала про сказане Олександром в кафе,  та про сказане  після , в відділку,  коли той розмовляв з Арсеном. Вона настільки задумалася що не одразу зрозуміла як таксі довезло її до вказаної адреси.   
Інна не вважала себе надто розумною,  самовідданою та дуже сильною дівчиною.  Але коли хтось або щось може  загрожувати її рідним,  вона готова пожертвувати собою,  тільки щоб рідні не постраждали . Зараз вона спробує зробити відчайдушний крок для того , щоб вберегти від неприємностей людину яку так несподівано покохала.
На подвір'я будинку Арсена приїхало таксі , з якого вийшла Інна.  Тимофій збирався повідомити Арсену що приїхала Інна , та дівчина випередила його , сказавши йому що Арсен знає що вона приїхала і вже чекає на неї.  Тимофій сам не зрозумів чому , але він повірив в сказане Інною.  Йому здалося що це дуже правдоподібно.  Інна уточнила в Тимофія де знаходиться кабінет Арсена і той без жодних запитаннь відповів їй.  Інна підійнялася на другий поверх,  пройшла прямо по коридору та увійшла а кабінет з права.  
В кабінеті Арсен сидів в кріслі поверненому до вікна,  тож він не бачив хто увійшов в кабінет. 
- Тимофій ! Я говорив тобі не заходити до мене в кабінет без стуку.  Тим більше я досі злий на тебе через викрадення. Краще зникни з очей моїх.  
Тут Арсен почув звуки кроків,  які наближалися до нього. І ці звуки були дуже схожі на ..... підбори ?! 
- Ти злий на Тимофія,  бо мені вдалося втекти ?
Арсен моментально повернув крісло в бік гості . Поява Інни в його кабінеті здалася йому такою дивною,  що він навіть на хвилинку подумав що він марить. 
- Дуже щкода що я втекла ?
- Як ти тут опинилася ?
- А це якесь загадкове місце, куди ніхто не може потрапити ?
- Авжеж ні ! Але я ще не зустрічав людини,  яка повернеться туди,  звідки одного разу втекла !
- В тому що ти ніколи не зустрічав таких як я , в мене навіть сумнівів не було .
- Самовпевненість тобі до лиця. Яким вітром принесло в нашу яму ? 
- Я надаю перевагу ходінню проти вітру !
- Це не відповідь. Я сподіваюся в тебе знайдеться причина , з якої ти зараз тут .
- То ти ще питаєш ?
- Так ! Я питаю ! Навіщо ти прийшла ? Чого ти хочеш ?
- Хочу щоб ти залишив нас в спокої ! Ти не маєш права переслідувати нас ! 
- До сьогоднішнього дня я нікого не переслідував і нікому не завдавав шкоди. Те що тебе викрали , всього лише помилка мого підданого. 
- Ці казочки своїм підданим і розповідай.  Звісно,  коли розумієш що невдовзі всі твої вчинки буде викрито,  коли усвідомлюєш що доведеться за все відповідати перед правосуддям,  доводиться вдаватися до насилля та погроз . Нічого не вийде,  тебе ніхто не боїться !
- Мені цікаво , ви там в вашому відділку щось незаконне вживаєте ? Інакше яке може бути пояснення вашій бурній уяві. 
- Звісно,  чого ж я чекала . Ти ж так просто не зізнаєшся в скоєному.  Але попереджаю тебе,  якщо хоча б хтось з моїх рідних або близьких мені людей постраждає від твоїх дій , я себе не пошкодую , але покінчу з тобою. 
- Гучні слова ! Як я і сказав на початку розмови,  тобі дуже личить. Я не ворог,  не злочинець і не бандит.  Невдовзі ти сама це зрозумієш,  на дурненьку не схожа.  Але поки ти не зрозуміла що від мене не варто чекати зла , постарайся своїми діями не нашкодити собі. 
- Ви тільки подивіться на нього ! З боку я схожа на якусь дурепу,  яка повірить в будь яку дурницю. 
- Ані трохи ! Саме тому попереджаю тебе,  від мене зла не чекай , але краще озернися навколо себе.  Іноді зло йде з тобою нога в ногу,  головне не надто пізно розпізнати його.
- Ти надумав мене життю повчити ? 
- Мені б не хотілося цього робити,  та можливо колись це тобі пригодиться . Частіше за все,  такі молоді,  недосвідчені, щирі та самовіддані дівчата втрапляють в великі проблеми тільки через те,  що занадто імпульсивні та слабкі.  Я б не хотів щоб така дівчина як ти , зруйнувала собі життя повіривши якомусь психопату. 
Як тільки Арсен закінчив останнє речення,  він отримав відповідь від Інни.  Та Інна відповіла не словом,  вона дала йому міцного ляпаса. 
- З всіх психопатів,  яких мені довелося зустріти в своєму житті,  ти став би їхнім ватажком. Не люблю повторювати двічі,  але зроблю вийняток. Я не дозволю щоб хтось з моїх рідних постраждав.  При будь якій їхній проблемі,  ти будеш  перший,  хто спаде мені на думку.  Якщо хтось постраждає,  я тобі не заздритиму. 
- Все сказала ?
- Навіть мало ! Але сподіваюся ти все зрозумів !
- Навіть більше ! Сподіваюся наступного разу ти повідомиш про свій прихід і ми тебе відповідно зустрінемо. 
- Сподіваюся наступного разу не буде ! 
Інна вийшла з кабінету Арсена та на всю силу гримнула дверима.  Після розмови з Арсеном вона вирішила не повертатися до відділку а одразу поїхала в лікарню до Анни. 
Лілі в лікарні не було,  вона поїхала додому.  Інна увійшла в палату до Анни з гостинцями,  які придбала в супермаркеті біля лікарні,  після чого вони розпочали розмову за чашкою чаю.  
- Ти можеш собі уявити,  Олександр сьогодні сказав мені що я йому подобаюся. 
- Нічого собі ! Зізнавайся,  ти здогадувалася ?
- Зовсім ні ! Я навіть уявити собі не могла такий поворот подій .
- А ти що про це думаєш ? Він тобі подобається ? 
Інна трохи вкрилася рум'янцем. 
- Мушу зізнатися,  він вже довгий час мені подобається. Не знаю як пояснити,  та мені здається що поруч з ним я буду дуже щаслива . Я вірю що разом ми зробимо багато добрих справ обіймаючи наші посади. Як на мене , з нас вийде чудова пара.  Але є одна неприємність. Є одна людина,  з якою Олександр в дуже поганих стосунках.  Це стало причиною мого викрадення.  Я не хочу щоб про це ще хтось дізнався,  тому прошу тебе нікому не розповідай.  
- Хто ж він такий ?
- Поки що загадка для мене.  Збоку наче нормальна людина,  але якби ти тільки чула , що мені про нього розповів Олександр.  Уявляєш,  він погрожував Олександрові мною,  щоб той відмовився від спостереження за ним і не копав під нього.  Я сьогодні зустрілася з ним. Наче якийсь справжній соціопат.  Він настільки впевнено стверджував що не причетний до мого викрадення , та про те що не робить нічого протизаконного,  що якби б я не знала всю правду,  присягаюся, я б йому повірила.  Я можу лише уявляти,  наскільки небезпечним від може бути.  Я мушу зробити все можливе щоб Олександр більше ніколи не стикався з ним.
- Оце так неприємність . Тепер я почала сильно хвилюватися за тебе . Будь ласка,  будь обережніша.  
- Знаю.  Здається що терер,  коли Олександр зізнався мені в почуттях, я зроблю все щоб захистити його.  Я зроблю все можливе щоб він не постраждав.  Навіть якщо доведеться пожертвувати собою !
- Що ти таке кажеш ? Навіть не думай ! 
- Постав себе на моє місце , а на місце Олександра постав Максима.  Тепер скажи мені,  що б ти зробила?
- Повір мені,  я тебе добре розумію. Але піддати себе такій небезпеці,  дуже ризиковано.  З Максимом ми вже пережили багато чого.  Якщо відверто,  я не уявляю свого життя без нього. 
- Ну а я про що ? Хоч ми з Олександром тільки на початку нашого шляху,  я не дозволю щоб з ним щось сталося.  А якщо і станеться,  я собі ніколи не пробачу.