28. Кожна людина помиляється !

Наступного дня Анна досі не приходила до тями.  Інна вирішила поїхати в поліцейський відділок щоб зустрітися з Олександром та дізнатися чи з'явилися якісь нові свідчення в справі аварії.  Та коли вона підійшла до його кабінету,  вона почула як він розмовляв по телефону. 
- Ти впевнений що він зараз знаходиться в будинку ? Зрозуміло ! Я негайно їду, він розплатиться за вчинки свого батька  ! 
Інна дочекалася закінчення розмови Олександра , але не чула його останні сказані слова ,   тож вона вирішила поїхати слідом за ним , так як вважала що він вже знайшов винного в аварії і зібрався їхати до нього.  Як тільки Олександр поїхав з відділку,  Інна одразу вирушила за ним в викликаному таксі . 
Олександр нарешті приїхав до будинку Арсена і вийшов з автомобіля.  Він показав охоронцям своє посвідчення поліцейського і сказав що він мусить допитати Арсена Матієва в одній справі. 
Охоронці зателефонували до Арсена та повідомили йому про приїзд поліцейського.  Арсен сказав охоронцям щоб ті пропустили Олександра,  що ті і зробили.  
Коли Олександр увійшов в кабінет Арсена,  він вперше зустрівся з ним в живу. До цього він бачив його на фотографіях,  які йому приносив його колега.  Гнів Олександра ні на хвилину не вщухав !  Коли він дізнався що Вадим не винен в смерті його матері,  він не передумав мститися,  він просто більше не мстив Вадиму.  Але бажання помсти настільки засліпило йому очі,  що зараз йому було байдуже яким саме способом , але він помститися.  Навіть якщо це не та людина,  яка наказала вбити Ольгу а його син,  він все одно понесе покарання,  так як свого часу це ледь не зробила Анна.  Він поклявся що забере все найдорожче в людини що сидить перед ним і той буде благати його про смерть. 
- Доброго дня Арсен  Матієв . Близько вісімнадцяти років тому вашого батька було ув'язнено на довгий термін.  Ваш батько дав хабара поліцейському щоб той його витягнув з в'язниці,  але цього не сталося,  через що ваш батько наказав вбити дружину поліцейського. Люди вашого батька вбили мою матір !
- Я щиро співчуваю вам ! Я ніколи не вважав людину про яку ви говорите,  своїм батьком ! Я жодного разу в своєму житті не бачив його,  не розмовляв з ним і не знав його ! Навіть його ім'я для мене , ніщо інше,  ніж порожнє слово. 
- Як чудово ! Звідки мені знати що це так ?  Зараз ви можете розповідати мені будь що,  та це не означає що я в це  повірю ! В мене померла мама,  мама яка була ще така молода ! 
- Про що ми тут говоримо ? Хіба я вбив вашу маму ? Хіба я підмовив вашого батька взяти хабар ? Хіба я винен що він не виконав того , за що взяв гроші ? Пройшло вже багато років з того часу.  Він помер незадовго після того як потрапив у в'язницю.  Мені тоді може й п'яти років не було.  Що ви зараз намагаєтеся отримати з нашої розмови.  Це ж очевидно,  я ніяк не причетний до тих подій що сталися в минулому,  так як і ви . 
- Ви можете вважати так , та я впевнений що ви не далекий від справ батька,  і я викрию вас , обов'язково. 
- Ну тоді починайте одразу,  не баріться ! Та будьте готові до того , що вам не вдасться нічого знайти,  запевняю вас  що саме так і буде. 
- Я на цій справі добре знаюся.  В майбутньому чекайте перевірки органів державної безпеки в своїх офісах. 
- Ласкаво просимо !
Від впевненості та рішучості Арсена,  Олександр ще більше розгнівався . Після завершення розмови він дуже швидко вийшов з кабінету та пішов до своєї машини .
Інна вийшла з таксі,  яке приїхало туди ж куди і Олександр.  Інна зустрілася з охоронцями та вже хотіла сказати що їй потрібно увійти в будинок,  як побачила Олександра який виходив з невідомого їй  будинку.  Олександр дуже здивувався зустрівши Інну на подвір'ї в Арсена. 
- Що ти тут робиш ?
- Я почула як ти розмовляв з кимось по телефону і подумала що ти знайшов винного в аварії,  тож я вирішила поїхати сюди слідом за тобою  
Така відповідь Інни ані трохи не здивувала Олександра.  Йому було відомо що Інна іноді діє імпульсивно та необдумано.  Він попередив її , що такими діями вона може зашкодити своїй кар'єрі.  Та іноді буває так , що такі риси характеру дуже допомагають в роботі,  та навряд в її професії.  Хоча , хто зна!? Він зрадів що Інна поїхала слідом за ним через цікавість по справі Анни ,  в іншому випадку все склалося б так,  що вона могла приїхати до Арсена.  А це вже могло означати що вони знайомі. 
З вікна свого кабінету,  Арсен уважно розглядав сцену,  яка відбувалася в нього на подвір'ї.  Він побачив Інну , яка була поруч з Олександром.  Він не знав що дівчина приїхала вже після того як Олександр вийшов з його кабінету,  а отже вирішив що вони приїхали вдвох.  Та й Інна сказала водієві таксі що той може їхати геть , тож Арсен бачив тільки один автомобіль та двох людей,  які про щось говорили. Через декілька хвилин вони вдвох поїхали в автомобілі Олександра. 
Хлопець відвіз Інну в лікарню та по дорозі розповів їй що чоловік,  до якого він їхав,  немає жодного відношення до аварії Анни і що це стосується зовсім іншої справи. 
В лікарні Анна почала приходити до себе.  В тій аварії вона отримала травму голови та кілька переломів на руках та ногах.  Звісно це чудова новина що вона прийшла до тями,  та на неї ще чекає довга реабілітація.  До палати Анни почали пропускати по одній людині,  і тільки Олександрові та Інні дозволили увійти вдвох,  так як вони повинні були взяти в неї свідчення.  Але нажаль для них,  Анна нічого не могла згадати пов'язаного з аварією. Олександр та Інна побажали Анні швидкого одужання і вийшли з палати,  в яку Анну перемістили образу після реанімації. Олександр попрощався з Інною та повернувся в поліцейський відділок.  Інна в коридорі зустрілася з Максимом.  Він дуже хотів поговорити з Анною,  та йому було соромно за свій вчинок.  Інна запросила Максима піти в кафе що знаходилися  на території лікарні щоб про дещо поговорити.  
Коли вони обоє сіли за столик, Інна почала розмову  
- Навіть не знаю з чого почати.  Я розмовляла з Олексієм.  Можеш бути впевнений, в нього немає ніяких почуттів до Анни, окрім дружніх.  Але я думаю що його не настільки цікавить Анна,  як цікавиш ти ! 
- Що ти хочеш цим сказати ?
- Я хочу сказати те , що коли ми з тобою вперше спілкувалися в фейсбуці,  ти сказав мені що в тебе немає ані брата,  ані сестри ! От я і подумала що якщо я зможу розшукати твого батька,  то можливо я дізнаюся чи є в тебе ще хтось з рідних.  
- Не потрібен мені батько і його рідня. 
- Не говори так ! Все , що було відомо вашій сім'ї про твого батька,  це те що його ім'я  " Назар " . Як виявилося,  в університеті де навчалася твоя мама,  на її факультеті навчався один " Назар " , а фамілія його була " Родонський " ! Я припускаю що Назар  Родонський може бути твоїм батьком,  а Олексій Родонський можливо твій брат.  Після того як сталася ця аварія,  він одразу поїхав до будинку батька щоб повідомити тобі про те  що сталося з Анною.  Він всю ніч провів біля будинку в сподіваннях що ти приїдеш. А ще ваші ескізи дуже схожі.  Я розумію що за останнім критерієм я можу помилятися,  але швидше за все так воно і є. 
- Мені абсолютно байдуже хто вони обидва такі.  Нехай якнайшвидше забираються з нашого життя. 
- Він же врятував життя Анни ! Як ти можеш таке казати ? Я навіть думати не хочу про те , що могло б статися якби він не поїхав тоді з презентації та не викликав швидку після того як побачив аварію. 
- Не перебільшуй ! Будь хто на його місці зробив би так само !
- Але той будь хто міг запізнитися і ми могли назавжди втратити Анну !
- Не говори дурниць ! Анна б нізащо не померла. 
- Можеш заперечувати скільки завгодно,  та він врятував Анну і цього нічого не змінить. 
- Я зрозумів,  своєї думки ти не зміниш , тож роби як хочеш.  Тільки попрошу тебе,  нікому не озвучуй свої здогадки ! 
- Як забажаєш ! Але подумай про те , що я тобі сказала.  А , є ще дещо ! Думаю тобі варто поговорити з Анною,  вона чекає на тебе.  Але не купуй їй ніяких квітів,  зараз їй може стати погано від запаху адже в неї досі паморочиться в голові. 
- Зрозумів ! А ти куди зараз зібралася ?
- Потрібно орендувати новий автомобіль і продовжити шукати винного в аварії Анни. 
- Тримай мене в курсі всіх новин.  Я дуже хочу дізнатися хто посмів так вчинити. 
- Мені це не менш цікаво,  саме тому я теж в цій справі , як адвокат Анни.
- Анні дуже пощастило що в неї такий чудовий адвокат.  
- Їй більше пощастило що в неї така чудова сестра.  
Поки Максим та Інна спілкувалися в кафе лікарні,  до палати Анни увійшов Вадим. 
- Я навіть не знаю,  чим я завдячу Богу за те , що він втретє  врятував твоє життя. Я благав щоб він не забирав тебе в мене після того як я нещодавно тільки знайшов тебе .  Я не витримаю якщо  втрачу тебе .  Я визнаю,  в минулому я зробив багато помилок , та як я і сказав,  це все залишилося в минулому.  Я покинув все , для того щоб бути поряд з тобою.  В моєму житті окрім тебе не залишилося нікого.  Я відколи знайшов тебе не можу уявити свого життя без тебе.  Я прошу вибачити мені. 
З очей в Анни потекли сльози.  Вона і сама розуміла що хоч і за короткий час ,  та вони стали сім'єю.  Дівчина вирішила вибачити батькові,  адже кожна людина помиляється в житті.  Та набагато важливіше вміти визнавати власні помилки.