3. Ти не сама !

Приголомшений нещодавніми подіями Орест повернувся додому щоб поговорити з батьками і запевнити їх що він дуже кохає Лілю. Він раніше погрожував що поїде від них  і ось остання подія поставила крапку в цьому питанні.  Орест зібрав валізу, поїхавши на квартиру до Лілі,  та в квартирі на нього чекала несподіванка , адже саме в цей момент власник найманої Лілею квартири змінював замок в дверях та винайняв робітників ремонтної фірми для оновлення ремонту квартири, щоб невдовзі перездати її іншим найманцям. 

У розпачі Орест вийшов з під'їзду , сів на лавку,  зігнувши голову і втримуючи її руками він подумки благав у Бога знайти Лілю та раптом почув голос знайомої сусідки Лілі , Наталії.

- Орест ! Що сталося ? - схвильовано почала вона розпитувати Ореста, та той нічого не відповів а тільки запитав у відповідь .

- Ти знаєш куди поїхала Ліля ?

- Не знаю,  але вранці вона точно їхала звільнятися з лікарні, їй же буде важко працювати, коли вона вагітна ! Радісно відповіла Наталя. 
- З чого ти взяла, що вона вагітна? - стурбовано запитав Орест.  
- Та от вранці я проходила повз,  а вона навіть не помітила мене , тримаючи руки на животі промовляла " Не хвилюйся, матуся звільниться,  щоб мати змогу краще піклуватися про тебе, моя крихітко " ! Вона ж не божевільна,  з животом розмовляти - відповіла сусідка , але Орест не дослухав її до кінця ,негайно сівши в машину він вирушив до будинку батьків.  Увірвавшись в дім він швидко зайшов до вітальні де вечеряли його батьки та сестра. Підійшовши До матері він запитав.

  - Ліля вагітна,  ти про це знала ?

Надія Сергвївна не розгубилася і одразу ж спокійно відповіла .

- Так,  я знала, але не хвилюйся вона більше не вагітна !

Слова матері немов грім розійшлися в його голові залишивши після себе ще довге відлуння.  Він опустився на коліна в великій вітальні батьків,  Орест не міг зрозуміти чому мати вчинила так з Лілею та з ним,  з її єдиним сином якого вона любить більш за все . Після короткої тиші Орест піднявся з колін та направився до виходу,  та раптом голос матері зупинив його.

- Якщо ти намагатиметься відшукати її то будь впевнений що я перешкоджатиму всім твоїм спробам знайти її , ти знаєш в мене для цього більше можливостей аніж в тебе.  Та навіть якщо ти колись знайдеш ту хвойду,  невже ти думаєш що вона все забуде і  повернеться до тебе.  А якщо ви знову будете разом, за свої вчинки я не відповідатиму - З цілковитими спокоєм та впевненістю в голосі промовила Надія Сергвївна, адже вона добре знала свого сина і була впевнена що він не зробить нічого що може погано обернутися для Лілі !
- Мамо,  припини ! - не витримавши напругу між рідними промовила Софія - це так жорстоко,  як ти могла ?
Орест повернувся обличчям до сім'ї. 

- Звісно ти добре мене знаєш,  тоді ти напевно знаєш і те,  що я більше ніколи не повернуся в цей дім ! В мене більше немає батьків,  є тільки сестра та племінник,  задля яких я зроблю все що зможу, але від сьогодні я сирота. - вийшовши в коридор гучно гримнув дверима Орест , після чого Надія з сумом в очах глянула на Антона,  той підтримав її дії впевненим поглядом, давши їй зрозуміти, що вона все правильно зробила.  Не витримавши таких дій батьків,  Софія припинила вечерю та пішла в свою кімнату до сина.  Переконавшися що він заснув,  вона продовжила малювати підвіску, періодично вимовляючи - цю неймовірну підвіску,  ти синку подаруєш своїй коханій , я ніколи не вчиню з тобою так як батьки з дядьком,  але ти будь ласка також нізащо не покидай своєї коханої коли знайдеш її , як твій батько. Нехай ця підвіска буде символом вашого кохання, вона обов'язково об'єднає вас.

Коли Ліля увійшла в будинок бабусі, застеливши собі ліжко вона не готувала вечері,  їсти зовсім не хотілося. Згодом вона почала розкладати свої речі і раптом а сумці де були речі які вона забрала перед виходом з лікарні вона знайшла записку в якій було написано : 
- Люба Ліля,  працюючи понад тридцять років на посаді гінеколога я допомогла народити та забрала безліч життів,  напевно через останнє Бог і не дозволив мені стати матір'ю. Було дуже важко припиняти вагітність в жінок які навідріз відмовлялися від дітей,  та не менш важко було консультувати жінок які як і я дуже хотіли завагітніти, але ніяк не могли.  Коли Надія наказала мені перервати твою вагітність я ані трохи не вагалася,  я знала що я нізащо цього не зроблю,  адже за весь час що ти працювала в лікарні я дуже полюбила тебе,  але я була змушена видати все так , наче я вбила маля,  щоб Надія в це повірила.  Нажаль я знаю її , тому я впевнена,  вона буде стежити за кожним твоїм кроком,  всюди де буде вписано твоє ім'я, вона дізнаєтеся першою, тому пишу тобі мобільний телефон своєї колеги,  я ввела її в курс подій,  вона готова прийняти тебе та вести твою вагітність під іншим іменем, а ще я благаю тебе,  не тримай на мене зла та пам'ятай що ти не сама. Щодо пігулки яку я тобі засунула , то це звичайні вітаміни для вагітних,  упаковку таких я тобі також поставила в сумку.  Нехай щастить люба Ліля.

Ліля від радошів стрибнула на ліжко та почала плакати, але це були щирі сльози радощів,  її маля було в неї під серцем, що ще потрібно думала вона. Але також її не покидала радість за те що з її життя пішли як Надія так і Орест,  якого вона колись дуже любила, але зараз їй боляче  від думки що він стільки часу обманював її , тому вона рішуче вирішила забути коханого і спокійно виховувати їх малятко на самоті.  А Орест тим часом винайняв ту квартиру , яку винаймала Ліля в надії що вона пробачить його та повернеться.  Та водночас він боявся зустріти Лілю та знову бути разом через погрози матері.  Так час минав,  Ліля готувалася до пологів,  Орест потай шукав Лілю, але марно, адже навіть сама Надія не могла її знайти,  ніде з того дня як вона пішла не згадувалися її дані і це не менш непокоїло Надію,  вона думала що син знайшов її проти погроз матері та переховує її , хоч розуміла що це малоймовірно. Софія нарешті завершила роботу над підвіскою для сина Максима і невдовзі планувала показати її на відкритті нової колекції Ювелірних прикрас Ювелірного дому  " SOFISHINE "  що відбудеться після завтра. Тим часом вечором в винайманій однокімнатній квартирі місцевий поліцейський Віктор зі своїм шкільним другом а зараз продавцем автозапчастин на базарі,  планують втілити в реальність свій план , пограбування салону Софії.  В момент, коли прикраси будуть вивозити на виставку,  дорогою вони зупинять авто, поцуплять прикраси та будуть переховуватися від правоохоронців,  в чому сам Віктор буде задіяний.  Ніхто ж не буде підозрювати  поліцейського,  думав він так. 
-  От і все Вадим, останні дві доби потерпимо і ми багаті , ти чуєш,  багаті. - радісно немов дитина промовив Віктор.  
- Знаєш,  я передумав,  я не зможу цього зробити  . А якщо хтось загине, якщо нас викривають ? Якщо з Ніною та нашою донькою щось станеться я цього не перенесу, розумієш ! - З хвилюванням в голосі протестував Вадим проти задуму Віктора.  
- Я розумію, я все добре розумію.  А от уяви  , твоїй Ніні на днях народжувати,  чим ти забезпечиш сім'ю ? Ти не подумав що я теж ризикую ? От у мене Олька з Сашком є. Ти думаєш я за них не переживаю,  коли я навпаки тільки для них це все і роблю.  За Неструків не переймайся,  там грошей як було хоч відбирай,  так і буде , вони цієї крадіжки і не помітять,  ти краще про свою сім'ю дбай.  І взагалі ти забув що ти мені 20К винен,  не хочеш співпрацювати віддавай,  я іншу машину знайду.  Ти ж знаєш, якби в мене не службове авто , я б на своїй поїхав,  але не можу.  Якщо не хочеш віддавай гроші і я найму людину, але якщо ти кажеш що не зможеш повернути борг, то відпрацюй його , бо в мене часу небагато,  щодня приходять кредитори,  вже й Олька моя почала щось підозрювати. Я цей план цілих півроку готував і я недопушу провалу!