2. Благаю !

Наступного дня, після перерви на обід  Ліля звернулася до  завідуючого лікаря щоб звільнитися. Коли дівчина обговорювала деталі звільнення,  проходивши повз кабінет Надія, мама Ореста почула розмову Лілі та колеги.  

- Як ви вже зрозуміли, я не впевнена що надалі зможу працювати,  зараз на мене чекають великі зміни.  Я хочу бути впевнена,  що дитина під моїм серцем буде в повній безпеці і я якнайшвидше візьму її на руки.  Розгнівана в коридорі Надія ледь стримала себе  щоб не увірватися в кабінет,  але швидко взяла себе в руки і вирішила рішуче діяти. Увійшовши в кабінет, вона заговорила до Лілі

- Привіт наша старша медсестра.  Я чула ти вагітга ! Яка чудова новина ! - ледь змусивши своє обличчя посміхнутися, промовила Надія Сергіївна .

Ліля була дуже здивована тим що пані Надія знає про її стан, але з посмішкою відповіла їй .

- Так Надія Сергвївна,  все вірно.  Зараз в мені б'ються два серця ! - Погладивши свій живіт відповіла Ліля.

- Саме тому я вирішила звільнитися,  щоб легше перенести вагітність.  

-Я тебе чудово розумію,  але без попереднього обстеження не відпущу.  Проходь будь ласка зі мною в кабінет до гінеколога ,я вже все влаштувала -заманливо запропонувала Надія Лілі. Ліля не зрозуміла , чого це сама сама власниця клініки так піклується про неї , але відмовляти було не зручно , а ще Ліля знала що її донька нещодавно народила і подумала, що Надію просто цікавить її самопочуття.  Зайшовши в кабінет Надія наказала гінекологу Світлані Валерівній вийти на кілька хвилин,  після чого почала говорити до Лілі .

- А ти непогано влаштувалася,  завагітніла від Ореста,  залишаєш роботу,  думаєш він буде тебе забеспечувати? 

-Звідки вам відомо про Ореста ? -схвильовано запитала Ліля. 

-Ти думаєш я поведуся на твою наївність,  думаєш я повірю в те що ти не знаєш хто такий Орест і що ти нічого не планувала ! - Надія ближче підійшла до Лілі і тикнула пальцем в живіт .

- Ця дитина, що під твоїм серцем, від мого сина ! Я буду не я , якщо зараз в цьому кабінеті я не змушу тебе зробити аборт. Очі Лілі одразу ж залилися гарячими сльозами,  в голові відлуннями звучали слова " мій син " та " аборт " . Взявши себе в руки,  Ліля впала на коліна перед Надією, благавши її не вбивати її дитини,  але Надію неможливо було переконати.  Вона запросила в кабінет гінеколога і двох медичних працівників що допомагали тримати Лілю.  Гінеколог Світлана силоміць  засунула  таблетку до рота Лілі. Надія ще не покинула кабінет,  вона хотіла пересвідчитися що Ліля точно вип'є преперат та втратить дитину.  Вся заплакана в сльозах Ліля знепретомніла , працівники не стали тримати її і вона впала на підлогу , після чого Світлана сказала Надії що справу зроблено і Надія поспішила вийти з кабінету, та перед тим залишила на столі Світлани конверт з готівкою.  Після  того як Надія вийшла,  Світлана поставивши конверт в сумку та згодом також  вийша. Ще пройшовши кілька кабінетів та після спілкування з лікарями Надія вирішила повернутися додому, але в саду лікарні на неї чекав Орест !

-Мамо ? Коли ви повернулися ? Чому ти не повідомила мені , я б зустрів вас в аеропорті ! - з нотами хвилювання почав розмову з Матір'ю Орест.  
- В мене були невідкладні справи в лікарні,  потрібно було терміново повернутися і все вирішити.  А ти чому прийшов? - зовсім без хвилювання запитала Надія в Ореста, та той відразу їй відповів.  

- Якби не Софія , я і не знав би що ви повернулися, варто було повідомити ! - Відповів Орест

В той момент в кабінеті Світлани Ліля прийшла до себе , ледь усвідомлюючи що нещодавно вона пережила.  
Вона зібралася з силами,  витерла сльози та вийшла з кабінету,  направляючися до виходу з лікарні з якої звільнилася і побачила як Орест провів Надію до автомобіля та ласкаво з нею попрощався.  Тоді повільно Ліля почала виходити на вулицю і врешті решт Орест та Надія побачили її . Надія наче нічого й не сталося поїхала додому,  а от Орест підійшов до Лілі та налякано запитав побачивши заплакані очі коханої 
- Що сталося ?
Ліля ще кілька хвилин думала,  що саме відповісти людині,  яку вона більше ніколи в своєму житті не захоче бачити.  
- Та нічого , просто познайомилася з твоєю матір'ю ! - Істерично усміхнувшися, зтиснувши руки в кулак відповіла Ліля,  думаючи як далі їй діяти. 
- Вибач,  я мав раніше розказати,  я не хотів щоб ти так дізналася. - Ледь вичавив з себе Орест,  адже він вже зрозумів що терміновою маминою справою було розказати Лілі всю правду.  Та він і гадки не мав що відбулося насправді.  Роздумуючи над тим що ще відповісти Лілі,  він отримав важкого ляпаса від коханої.

- Щоб не було що раніше розказувати,  не потрібно було брехати !  - Вдруге залилася сльозами і відповіла  Ліля.

- Віддай ключі від будинку ! - Продовжила вона. 
- Лілю,  будь ласка,  не треба,  благаю тебе,  не роби таке нам, я виправлюся, я більше ніколи тобі не брехатиму , обіцяю ! 

Почувши благання Ореста , Ліля згадала як нещодавно вона благала Надію та Світлану не вбивати її дитину, але це нічого не змінило і від цього болю Ліля впала на коліна,  закрила очі руками і почала плакати. 

- Більше ніколи не підходь до мене ! Ключі можеш собі залишити,  я все одно переїду.  Ненавиджу тебе,  зникни з мого життя назавжди ! - Вже хриплим голосом прокричала дівчина після чого піднялася та вийшла до дороги і сіла в таксі, яке вона викликала вийшовши з кабінету та вирушила додому збирати речі,  а Орест так і залишився стояти в саду лікарні у розпачі.  За цим усім з вікна спостерігала Світлана , дивлячись на конверт який вона отримала після виконання угоди з Надією. Жінку гризли докори сумління,  їй було шкода Лілю,  вона як і усі в лікарні любила її  і зараз думаючи чи правильно вона вчинила,  з її очей раптом потекли сльози

- Вибачте мені будь ласка ! - Тихо прошепотіла у вікно Світлана !

Приїхавши додому Ліля зібрала всі свої речі, котрих було не так багато,  але збирала вона їх довго,  адже кожен сантиметр в квартирі нагадував їй про все те , що вони пережили з Орестом. Весь цей час вона проплакала! Віддавши ключі власнику будинку  Ліля відправилася на Вокзал, купила квиток на автобус та вирушила в місце, про яке ніхто з її знайомих в Києві   та навіть Орест не знав , в дім бабусі, котра вже давно як померла залишивши Лілі невеликий будинок за містом .