1. На початку шляху.

-Кожен початок чогось, має свій кінець ! Кожна нова доля, не йде в самотності, а
переплітаєтьсяз іншими, роблячи її сильнішою. Кожна історія, є особливою! 

Ці рядки писала сидячи на підвіконні не висока , з чорним густим волоссям, карими очима та глибоким поглядом, молода жінка , зробивши глибокий вдих та видих, за ними коротку паузу, продовжила писати.
-Здавалося б що життя кожного з нас чимось схожі !
Так,можливо в деяких моментах ми проживаємо те, що інщі вже давно пепеживали ...біль, зрада, кохання, відчай, сумніви та ревнощі. 
Але навіть все це відбувається та проживається по різному, як і в моєму випадку. 
Ця історія не тільки про мене, не тільки про кохання.

Прокинувшись вранці молодий хлопець відчув ароматний запах сніданку, який
заполонив всю квартиру дівчини, в якої він жив. Підійшовши на кухню він міцно обійняв
її ззаду, притуливши ліву щоку їй на плече.
-Ти поснідала? - з зацікавленим погдядом запитав Орест.
-Ні, тебе чекала ! - збентежено відповіла Ліля.
Разом вони почали їсти. На столі були два омлети, салат з зелені, нарізка з м'ясних
виробів та деякі фрукти. Майже закінчивши сніданок, Орест трохи нахмурившись
запитав у Лілі - Чому не розбудила мене раніше?
-Мені сьогодні на роботу тільки після обіду, тому я подумала, що ти можеш довше
відпочити. - Про щось задумавшись промовила дівчина, після чого піднялася та почала
прибирати стіл. Зненацька дівчина відчула міцні обійми на своїй талії, після чого
ніжний, такий знайомий їй голос прошепотів їй на вушко .

- може , замість того щобТприбирати, займемося чимось приємнішим, після чого недочекавшися відповідь Лілі, Орест взяв дівчину на руки та поніс в спальню. Ближче обіду Ліля та Орест вийшли з
квартири та направилися до автомобіля Ореста. Він відвіз її до лікарні, де вона
працювала медсестрою, потім поїхав по магазинах, щоб купити потрібне додому . 

B лікарні ж Ліля почала відпрацьовувати свою зміну, вона повинна була попрацювати
всю ніч ,але раптом, коли дівчина вийшла з палати ,змінивши непритомному пацієнту
крапельницю, врешті решт сама знепритомніла.
Англія. 

В той самий час, напружені та незадоволені Антон та Надія слухали по гучномовцю що їм казав чоловік на ім'я Вадим, якого вони найняли для стеження за своїм єдиним сином Орестом.
- Як він посмів не дослухатися до нас, він зовсім сором втратив ? Невже, через якусь селючку,
він піде проти нас ,його батьків ? - злісно закричала Надія, а Антон тільки мовчав
злісно дивлячись на пейзаж який повстав перед ним за вікном і продовжив курити сигарку. 
-Ти все йому пояснив ? - сердито, але стримано запитав Антон ?
— Звісно!  Та він сказав що готовий відмовитися від усього, навіть хотів віддати мені ключі від автомобіля, проте я не міг цього дозволити, адже так я б не дізнався куди він їздить. - налякано відповів Вадим. 

В цей момент в кімнату вже увійшла Софія, старша на рік за Ореста донька Антона та Надії. 

- Знову ви втручаєтеся в його життя, знову не
дозволяєте йому бути щасливим. Ви занадто перегинаєте, дайте йому жити спокійним
життям, разом з коханою. - з тривогою за брата сказала Софія батькам. Від її слів, батько ще більше розізлився і зі злості промовив :

 - Дозволити жити щасливо як тобі ? А де ж твоє щастя ? Де твій коханий ? Хіба не він одразу втік, коли дізнався що ти вагітна, а коли ти народила, де був твій коханий ? Не має що сказати, отож помовч. 

Від слів батька Софія залилася сльозами і втекла в свою кімнату, за нею пішла і Надія, тихо
промовивши чоловіку :

 - Ти ж знаєш, як важко вона все перенесла, не варто було їй нагадувати. Антон тільки тихо відповів :

- Навіть якщо я не нагадуватиму, то кожної
секунди, коли вона бачитиме обличчя свого сина Максима, вона постійно згадуватиме того покидтка Назара, який покинув її. 

Після чого він відповів Вадиму : 

 -  Просто стеж за ним, а я невдовзі сам припиню все це. 

Після чого Вадим продовжив свою місію , а Антон налив собі склянку віскі та випив її.
В той час в лікарні Ліля тільки почала приходити до тями, і почула голос лікаря, після
чого одразу захотіла піднятися з ліжка, але відразу відчула сильне запаморочення в
голові і почула голос .

- Не поспішай, заспокойся, все добре !
- Але мені потрібно до пацієнтів ! - Тривожним голосом вİлповіла Ліля.
-Не переймайся, тобі пощастило, адже Євген ще не встиг покинути лікарню ,тому як тільки ти знепритомніла, ми одразу зателефонували йому і він зараз доглядає твоїх пацієнтів, в нього немає важливих справ, тому сьогодні він залишиться в лікарні. 

Ліля добре знала Євгега, адже працювали вони в лікарні вже більше року. Євген завжди приділяв Лілі багато уваги, всі в лікарні знали ,що Ліля йому подобається. Взагалі Ліля подобалася усім без вийнятків, висока та струнка фігура, глибокий мов океан погляд , такий ніжний що здавалося наче так дивитися може тільки вона. Коли дівчина
усміхалася, то здається що все на світі було добрим та світлим. В лікарні вона завжди
підтримувала пацієнтів, а тим, в яких не було нікого з рідних, приносила їжу та одяг.
Не було б людини в лікарні, яка б  сказала про Лілю щось погане, всі були в захваті.
Раптом в двері кабінету пролунав стукіт.
- Увійдіть ! - сказала Ольга Матвіївна, завідуюча терапевтичного відділення, і тут у
кабінет увійшов стурбований Євген.
- Ольга Матвіївна, скажіть будь ласка,як себе почуває наша старша медсестра ? -Занепокоєно запитав Євген у лікарки.
- Сьогодні їй буде краще повернутися додому та відпочити і набратися побільше сил -  з посмішкою на обличчі промовила жінка.
- Одже завтра вона зможе повернутися до роботи ? - Радісно промовив Євген.
- Ну я навіть не знаю, це вже як вона сама вирішить, працюватиме вона тут ще ,чи ні !
Сказала Ольга Матвіївна.
- А чому ? Зі мною щось не так? - з деяким страхом промовила Ліля.
- Я б не сказала, що щось не так, але вирішувати тобі. Ти вагітна, вже чотири тижні, вітаю тебе ! - З великою радістю промовила Ольга Матвіївна.
Слова лікарки відлуннями звучали в головах обох. Євген мовчки вийшов з кабінету Ольги Матвіївни, та направився на вулицю не чувши жодного голосу. А Ліля також мовчки піднялася з ліжка, подякувала Ользі та пішла з лікарні додому.