Від автора

      Від автора

Всім привіт. Цей розділ для тих, хто не читав або забув події першої книги роману.

ПРОБУДЖЕННЯ — короткий зміст першої книги.

Володимир Січовий — пенсіонер, колишній шахтар. Звичайна людина з непримітним минулим: двадцять із гаком років під землею, дружина Марина, двоє дорослих дітей — донька Ольга та син Микола. До 2022 року його найбільшою таємницею лишався той дивний епізод у 2010 році, коли після важкої виробничої травми Володимир уперше відчув вихід із власного тіла. Роками він намагався повторити той досвід, читав книжки про астрал, відвідував екстрасенсів — та даремно. Здавалося, то була разова галюцинація від струсу мозку. Тоді він не знав, що дрімала в ньому справжня сила, якій просто бракувало достатнього поштовху.

Поштовхом стала війна. Влітку 2022-го над Першотравненськом — за вісімдесят кілометрів від лінії фронту — раптово з'явився ворожий гелікоптер Мі-24 і відкрив вогонь по мирних містянах. На очах у Володимира гинули люди. У цей момент нестерпна лють і ненависть вибухнули в ньому чимось незбагненним: він усім своїм єством забажав, щоб пілот здох — і той помер. Гелікоптер звалився на будинок.

Із контузією Володимир опинився в лікарні. Там він усвідомив: сила, що спала дванадцять років, нарешті прокинулася — і він перестав бути просто пенсіонером.

Наступні місяці Січовий методично навчається керувати своєю здібністю. Спочатку — безпечні досліди з птахами: він посилає «команду смерті» і вивчає механіку процесу. Відкриває, що ключем є не сама злість, а поєднання глибокої ненависті й бажання вбити конкретний об'єкт. Медитація підсилює здібність, а після кожного «прокляття» настає важкий фізичний відкат — кровотеча, запаморочення, слабкість на дні й тижні.

Паралельно він помічає інший бік медалі: під час медитацій у тілі з'являється хвиля тепла, схожа на цілющу енергію. Це виявиться другою гілкою його можливостей — здатністю до зцілення.

Перша ціль після гелікоптера — телевізійний пропагандист соловйов. Налаштувавшись на нього під час прямого ефіру й використавши записи наслідків звірств рашистів як емоційний підсилювач, Володимир «проклинає» його. Наступного ранку новини повідомляють: соловйов помер від інфаркту під час ефіру. Відкат — жахливий, майже півтора місяця відновлення.

Надалі Січовий складає список воєнних злочинців і пропагандистів. Один за одним ті помирають від «природних причин». Відкати продовжуються, але з кожним разом Володимир відновлюється швидше — організм адаптується, здібності ростуть.

Останньою ціллю стає путін. Спроби «дістати» його провалюються місяцями: прокляття ніби сповзає, не зачіпаючи. Тільки на Різдво 2024 року, витративши надлюдські зусилля, Володимир нарешті відчуває відгук. Відкат — найважчий за всю практику. Пізніше він з'ясовує: його здібність вражає не конкретну фізичну людину, а всіх, хто повністю ідентифікує себе з ціллю. У психіатричних лікарнях по всьому світу 24 грудня помирають щонайменше десять пацієнтів, які вважали себе путіним. Офіційно путін «при смерті», потім — «помер».

Це відкриття ламає Володимира зсередини. Невинні хворі люди загинули разом із диктатором. Він бере на себе провину й твердо вирішує: більше прокльони не застосовуватиме ніколи.

Поки Володимир веде свою таємну «партизанщину», його діти обирають відкритий шлях захисту Батьківщини. Ольга, щойно здобувши диплом лікаря, іде добровольцем на фронт медиком. Микола, магістр радіоелектроніки, вступає до бригади БПЛА. Батьки переживають і чекають — і допомагають як можуть: возять їжу та необхідне на передову разом із місцевою волонтерською групою.

Микола повертається пораненим навесні 2024-го: переломи, контузія, часткова втрата зору і слуху після підриву на міні. Демобілізований за станом здоров'я, він влаштовується на підприємство з виробництва дронів у Дніпрі. Ольга ж знайомиться на фронті з Андрієм — маріупольцем, якого врятувала під час хірургічної операції просто неба та потім відкопала з-під завалів розбомбленого госпіталю. Вони закохуються, служать в одній бригаді й наприкінці 2025-го демобілізуються разом.

Відмовившись від прокльонів, Володимир цілеспрямовано розвиває другу гілку — зцілення. Роками він направляє енергетичні хвилі на власне травмоване ліве око, майже сліпе з 2010 року. Квітень 2026-го: він може читати дрібний текст, заплющивши праве око. Зір відновлено повністю.

Паралельно розвивається й ментальне «Друге Я», що дозволяє одночасно спостерігати своє тіло збоку. За допомогою цієї здібності Володимир починає «відчувати» ауру інших людей і передавати їм свою практику.

На травневі свята 2027 року, зібравши всю сім'ю на пікнік, він нарешті розкриває дітям правду. Ольга — лікар — приголомшена медичною неможливістю: батькове ліве око живе й бачить ідеально. Поступово до практики долучаються Марина, потім Ольга, Ірина (наречена Миколи), а згодом і решта близьких.

Репутація Володимира як цілителя поширюється спершу «сарафанним радіо» серед ветеранів та їхніх сімей — людей із важкими травмами, яким традиційна медицина допомогти не може. Коло учнів розширюється: зять Андрій, потім Наталія. Кожен, кого Володимир навчає, опановує базові хвилі тепла і через деякий час отримує здатність до самозцілення — хоча без регулярного «підживлення» від учителя прогрес уповільнюється. Передача здібностей прямо залежить від його власного рівня розвитку: що сильніший учитель, то швидше вчаться учні.

Зрештою вони відкривають невелику «лікарню» в Дніпрі — офіційно заклад нетрадиційної медицини. Слава зростає, серед пацієнтів з'являються впливові люди, чиновники, бізнесмени, військові. Хтось із зцілених забезпечує захист від тих, хто міг би спробувати «використати» або нейтралізувати незручного пенсіонера з надздібностями.

Зрештою до Володимира приходить майор СБУ Панов: служба спостерігала за ним кілька років, але вирішила не «чіпати» — занадто потужне коло заступників навколо Січового. Однак зустрітися й поговорити прийшли. Не погрожувати, а зондувати ситуацію.