Глава 3

Понад дванадцять років тому

- Влада, може, ну його, цей клуб? - говорила я, незграбно скачучи слідом за подругою на незручних двадцяти сантиметрових підборах. - Там самі мажори гуляють і тут ми… Раптом все ж по дрес-коду не пройдемо. Оце соромно буде.

Ми всього лише вісімнадцятирічні студентки, які живуть на одну стипендію в моєму випадку і на неї ж і дрібні підробітки у випадку з моєю подругою Владою. Я теж хотіла б підробляти разом з нею - промоутером, офіціанткою в закусочній, але мені не дозволяла мама.

- Я ж сказала, що в мене там викидайло знайомий, ну, Ева-а-а! - простогнала Влада. - Скажи краще правду, що ти боїшся йти в клуб, щоб мама не дізналася і не насварила.

Я знизала плечима. Владі мене не зрозуміти. У неї класна мама. Добра, розуміє нас і нічого їй не забороняє. А моя... Ні, я дуже люблю свою маму. Але іноді виникає відчуття, що вона душить мене своїм постійним контролем та заборонами. Я чудово навчалася в школі, відмінно навчаюсь в універі. Взагалі ніколи не робила нічого поганого, не створювала їй проблем, а вона все одно мені не довіряє. Мені вже вісімнадцять років, а все одно нічого не можна. Додому до десятої вечора інакше скандал. З макіяжу мені тільки туш та блиск для губ можна. І не дай боже коротку спідницю захотіти вдягнути. Буде апокаліпсис. Я навіть ще ні з ким із хлопців не зустрічалася. Мама каже, що старається для мого блага. Що я маленька і наївна, а мужики всі наволочі і тільки й чекають щоб мною скористатися, а вона не хоче, щоб я повторила її долю матері-одиначки. Я її розумію, звичайно, але такими темпами я просто назавжди сама залишусь і все…

- Ева, ну як вона дізнається? Вона думає, що ти в мене ночуєш, моя мама, якщо що, нас прикриє. Ну блін! Тобі вже вісімнадцять! Все життя збираєшся під мамину дудку танцювати? Зрозумій, це твоє життя. Ти доросла і маєш право робити що хочеш. При тому що ти нічого поганого не робиш. І взагалі, ми сесію здали! Маємо право святкувати.

Влада мала рацію. Я заздрила їй. Тому, яка вона смілива, яскрава, пробивна. Іноді я думала, що вона змогла б домовитися і з моєю мамою. Змусити враховувати свою думку. А я… Я не така. І я не могла цього. І боялася, що так завжди буде.

Оце вже ні! Не буде!

- Гаразд, ходімо!

- Ура-ура! - подруга взяла мене за руку і буквально потягнула до одноповерхової будівлі з блискучою неоновою вивіскою. Біля неї зібралася нормальна така черга із стильних молодих людей. Так навскидку, майже всі нас років на п'ять старші. І дівчата виглядають як персонажі з моїх улюблених серіалів. Вбрання, макіяж, укладання. Я, хай навіть мене Влада красиво нафарбувала і волосся накрутила, і одягнена я в її сукню - чорну, обтислу, коротку, та ще й на підборах, все одно в порівнянні з ними сіра миша. Влада, звісно, ​​інша справа. Вона яскравіша, красивіша за мене. Брюнетка з красивою, жіночною фігурою та правильними рисами обличчя.

– Юра! - голос подруги вирвав мене з роздумів.

Вона помахала рукою одному з широкоплечих хлопців у чорних футболках та з гарнітурою, що стояли на вході. Він помахав їй у відповідь і подруга рушила назустріч, ведучи мене за собою під невдоволений гомін черги.

- Приві-і-іт! - він упіймав її за талію на секунду.

- Привіт-привіт! Дякую! - спритно вивернувшись, проспівала дівчина.

Чи варто говорити, що у нічному клубі я опинилася вперше. Ще й у такому дорогому. Грала якась дуже гучна, але гарна музика. Темряву приміщення порушували яскраві клубні вогні. Вони ковзали по обличчях і тілах танцюючих людей, посилювали хвилюючу атмосферу заборонених дорослих веселощів.

- Нам два "Апероля", - підійшовши до барної стійки, сказала бармену Влада. – Та я сама заплачу, – це вже мені.

Стало ніяково. Ось би набратися сміливості і все ж таки поговорити з мамою про те, щоб вона дозволила мені підробляти. Хоча б влітку, коли немає занять.

Бармен був високий та симпатичний хлопець років двадцяти п'яти. На ньому була проста біла майка, але через татуювання, які покривали його руки, шию та груди, виглядало це круто, а не просто. У брові пірсинг, у вухах теж. І навіть очі підведені чорним. Коротше кажучи, вигляд вражаючий.

З широкою посмішкою він поставив перед нами два келихи з помаранчевим напоєм з льодом та шматочками апельсина.

- Спробуй, він зовсім легкий, - сказала Влада.

І я обережно потягла напій через трубочку. Смачно! Злегка гіркувато, пряно і по всьому тілу відразу розлилося приємне розслаблююче тепло.

- Напої завжди перед очима тримаємо, пам'ятаєш? - запитала подруга.

- Ага.

Техніку безпеки в клубах я знала, хоч, повторюся, була в ньому вперше.

- Подобається?

- Ага!

– Ну, тоді давай! За другокурсниць! - Влада стикнула наші келихи.

Другокурсниці! А й справді. Сесію закрито, привіт, другий курс універу. Але до нього ще два місяці літа! Було відчуття, що цей факт ось тільки но повністю дійшов до моєї свідомості, викликаючи радісне збудження та ейфорію.

- Ходімо танцювати! - Влада потягла мене до натовпу танцюючих.

Спочатку я трохи соромилася, адже, повторюся, це був перший досвід. Звичайно, Влада показувала мені вдома рухи під музику, проте все одно було ніяково. Але за кілька хвилин я якось увімкнулася, чи що. Або, як то кажуть, віддалася музиці. Стала насолоджуватися нею та своїм танцем.

Влада вже танцювала з якимсь хлопцем – дуже симпатичним – і кокетливо йому посміхалася.

- Привіт кицю! - прорвався крізь музику чийсь п'яний голос.

Грубі руки лягли мені на талію ззаду, змусивши здригнутися і застигнути. У ніс вдарив сильний запах спиртного та поту. Зі спини гидко притулилося гаряче і вологе тіло.

- Відвали від неї! - рикнула Влада.

- Чого ти така зухвала, га? – хлопець – величезний, як боров, не прибираючи рук, обігнув мене.

А той, що з нею танцював, навпаки відсахнувся. Не втрутився і не заступився!

- Відпустіть! - примудрилася пискнути я, намагаючись вивернутись, але він міцно тримав мене.