глава 13

– Поки я тут, а в тебе з Ліліан є ще декілька вільних днів, ми повинні підготуватись до твого весілля. – наполягала Кайлі.

– Воно буде аж через місяць. – занила я.

– Я ще раз повторюю. – зазначила Лі. – У нас трьох є вільні дні зараз, і поки вони є, і ми всі тут, а не в різних кінцях світу, треба тебе підготувати.

– Я не хочу масштабного весілля, казала ж. – бурчу я. Насправді я просто не виспалась, а дівчата мене потягнули в торговий центр, тому я була така незадоволена. – До чого готуватись?

– Але навіть не масштабне весілля потребує підготовки. – докоряла подруга. – Сукня, місце де відбудеться церемонія, ресторан…

– А манікюр, зачіска, туфлі – із захватом продовжила Ліліан.

– А ще, Софі, ми повинні провести ці дні разом. Влаштуємо дівчачі вихідні й це не обговорюється. – поставила мене перед фактом Кайлі.

Я кивнула.

– А ось і я. – Лорейна підбігла до Лілі та обійняла її.

– Вітаю, – привітно всміхнулась Лі. Вона не була знайома з дівчиною Ліліан, але з її слів, з нетерпінням чекала зустрічі. Я ж з Лорейною бачилась всього один раз та вона мені здалася приємною персоною. Я прагнула познайомитись з нею ближче. – Я Кайлі.

– Дуже приємно! Софі, привітик.

– Привіт. – у дівчини була настільки сильна й позитивна енергетика, що я не могла стримати усмішки в її присутності, а втома, яка мене сьогодні переслідувала, якоюсь мірою, зникла.

– Ліліан розповіла тобі, що ми збираємось робити сьогодні? – променіла Лі.

– Так. Готуємо наречену до весілля? – поплескала в долоні від захвату Лорейна.

– Саме так! Але для початку треба відповідально підготуватись до цього. Ходімо в кафе?

Всі погодились. Особливо я. Дівчата витягли мене з дому, а я навіть не встигла поснідати.

В кафе ми ближче знайомились з Лорейною, а Лорейна з нами, під кінець же, тема перейшла до мене.

– Чому ти не хочеш масштабного весілля? – подруга сьорбнула кави.

– Не бачу в ньому сенсу. – коротко відповіла я.

– Але все ж ти хочеш провести церемонію в гарному місці…

– Але в колі близьких людей, так. – закінчила я фразу Лілі.

– Що на рахунок одягу? В що ти хочеш бути вбрана? – поцікавилась Лорейна.

– Сукня, але я не хочу чогось пишного та надзвичайного.

Ми з дівчатами доїли свій сніданок та попрямували до першого магазину. Поївши я все-таки підбадьорилась і сил що-небудь робити, було вже більше. Дівчата пропонували мені дуже багато варіантів суконь, але мені нічого не припало до душі. В наступному магазині, я вже погодилась піти до примірювальної та наміряла декілька суконь.

– Мені подобається. – прокоментувала Кайлі сукню чорного кольору.

– Я знаю, що ти не хотіла, щоб я одружувалась з Крісом, але це не настільки траурний день, щоб одягати чорне. – сварилась я, а Лілі з Лорейною почали сміятись. – Хоча сукня й справді гарна. – я оцінила, дивлячись у дзеркало у весь ріст.

– Приміряй наступне. – запропонувала Лорейна. – Те що я тобі обрала.

Я кивнула та попрямувала назад до приміряльної. Лорейна обрала мені сукню кавового кольору. Вона була досить довга, на мені ж вона ледве не діставала підлоги. Єдине що мені не подобалось це колір та короткі рукави. «Як-не-як, я одружуюсь взимку.» Я ще раз оглянула себе в дзеркалі та вийшла до дівчат.

– Не погано. – оцінила Лі.

– Але мені не подобаються короткі рукави та колір. Я думала, над білим варіантом. – уточнила я.

– Треба було сказати. – обурилась Лорейна. – В наступний раз буду шукати білу.

Я поміряла ще пару варіантів в цьому магазині, але мені знову нічого не припало до душі.

Ще декілька магазинів, але все одно нічого.

– Софі, зайдімо у весільний магазин. Там не тільки супер пишні сукні.

– Так питаєш, наче в мене є вибір. – змирилась я. – Ходімо.

Мої очі засліпило кількістю білого кольору, коли ми зайшли до магазину. До мене одразу підійшла консультантка і я намагалась пояснити чого я хочу. На щастя, дівчина зрозуміла мене та сказала почекати в залі.

– Ми обійшли всі магазини одягу в цьому торговому центрі, якщо ти не обереш щось тут, то будеш сама собі сукню шити. – накричала на мене Кайлі.

– Пані, – консультантка підійшла до мене з декількома вішалками в руках. – пройдемо в приміряльну?

Я зайшла до приміряльної, де дівчина показала мені декілька варіантів. Я була здивована, що вона зрозуміла мене та обрала сукні, які мені справді сподобались. Першою була облипле плаття нижче коліна. Рукава були дуже об'ємні, але довгі, як я попрохала, а декольте досить глибоким. Але примірявши її, я зрозуміла, що через мій невеликий зріст, вона сидить на мені не так, як би мені хотілось.

Друга по рахунку була сукня з великою спідницею. Вона була об'ємною, але без фатину. Рукава були мережеві, а виріз був не стандартної округлої форми, а квадратним, що мені сподобалось. На жаль, це плаття, внаслідок широкої спідниці, зменшувала мені ріст, який й так, на жаль, був не високим.

Третьою була мережева плаття–рибка. Вона мені сподобалась, але я вирішила приміряти останній варіант з тих, які запропонувала консультантка.

– Вау. – Кайлі аж роззявила рота від здивування, коли я вийшла з приміряльної в останній сукні. Вона була досить простою, але й справді, дуже мені йшла. Звичайна біла тканина, трохи приталена, але спідниця залишалась прямою. З одного боку був розріз на нозі, внаслідок чого, вона була краще, ніж перша та не додавала ефекту низького зросту, а навіть навпаки. Рукави були трохи об'ємні, але мали манжети на кінцях. Виріз був прямокутним, а декольте в міру глибоким.

– Це прекрасно. – оцінила Ліліан, поки я крутилась перед дзеркалом в головному залі.

До мене підійшла консультантка та простягнула мені невеличкий букет. Я усміхнулась їй та взяла його.

– Вашому нареченому нереально пощастило з вами. – тихенько похвалила вона.

– І я про це! – викрикнула Кайлі.