26. Переїзд.

Пару тижнів Аліна відтерміновували як могла переїзд до Єгора. Не тому , що не хотіла . А тому , що не любила кардинальні зміни у житті . Важко до них йшла .

Любила свою квартиру , їй подобалися різні дрібнички , особливо магнітики на холодильнику, привезені з різних куточків світу .

Але ж і Єгора кохала . Дівчині дуже подобалось готувати йому  каву вранці , разом готувати вечерю , дивитись фільми , які вони ще ні разу не додивились до кінця і просто прокидатися з ним в ліжку .  Починати і просто жити з ним кожен новий день свого життя .

Дала собі лиш хвильку помедитувати в улюбленій квартирі , а потім мала  швидко зібрати останні  пожитки і повідомити про зміни в своєму житті батьків .

 -  Привіт, мамо. Як ти ? Маю новини . 

 -  Алічка , сонечко . Чим хочеш порадувати матір ?

 -  Ой , не знаю , чи порадую , але приголомшу точно . 

 -  Щось сталося ? 

 -  Так , мамо . Я закохалася в чудового хлопця . Ми збираємось жити разом , - на одному диханні видала дочка . 

 -  І хто він ? Хто його батьки ? 

 -  Його звати Єгор , він майстер тату . А його батьки - прекрасні люди , - наїжачившись жбурнула словами Аліна .

 -  Боже мій ! Батько цього не переживе ! Це образливо ! Аліно , прошу тебе , подумай , чи треба воно тобі ?! - почала істерити матір . - Ти спеціально знайшла саме татуювальника , щоб ще більше нам дошкулити ? Наче твого зовнішнього вигляду не достатньо !

 -  Мамо , я нікого не хотіла образити , нікому не збираюсь щось доводити і в чомусь переконувати . Я всього лише покохала . Прошу зрозуміти мене і підтримати мій вибір , - сказала дівчина , розуміючи , що ніхто її не підтримає і не зрозуміє . 

 -  Ні я , ні твій батько не підтримаємо твій вибір . І тягнути волоцюгу в квартиру , куплену за наші гроші не дозволимо !

 -  Добре , мамо. Я тебе почула і зрозуміла . Бажаю гарного дня .

Здавалось би , батьки не могли завдати більшого болю , ніж вже завдали . Проте серце Аліни обливалось кровʼю , а обличчя сльозами . Як так може бути ? Ну чому їй дістались такі батьки ? І чому таким людям Бог подарував дітей ?
Були лише питання. Відповідей не знаходилось…

 -  Алло , Єгорчику , приймеш безхатька ? - старалась приховати сум за жартами дівчина . 

 -  З задоволенням прийму . Збирай речі , кохана ! Як будеш готова , Женя приїде і допоможе тобі , а згодом і я долучусь , - Єгор відчув , що щось сталося , проте зрозумів , що розмову краще продовжити особисто , а не по телефону . Тому зателефонував скоріше брату і попросив допомоги . 

 -  Зміючкі треба моя допомога ? - Я залюбки ! - не відмовив Євген .

Та коли Євген приїхав до Аліни і побачив її сумні очі , зрозумів , що справа серйозна і жартиками тут не відбудешся .

 -  Мала , як я тебе розумію . Ти теж не хочеш жити з моїм братом в одній кімнаті ? Я хоч його позбувся , а ти добровільно на це погодилась . 

 -  Ой , Женько , справа не в цьому . Я кохаю Єгора і , навіть , хочу навчитися готувати їстівні страви , аби куховарити для нього . 

 -  То чому ж ти засмучена , зміючка ?

 -  Вся справа в моїх батьках . Вони не готові прийняти мене і мій вибір . Я гівняна дочка з гівняними вподобаннями . А так хочеться звичайних тата і маму , які вміють радіти доньчиному щастю і підтримувати в усіх починаннях , здобутках і негараздах . 

 -  Бери наших ! Користуйся скільки треба ! Залюблять до втрати свідомост і. Потім повернеш ! - пожартував Євген . 

 -  Так , батьки у вас чудові . 

 -  Ми всіх не промах ! І ми раді , що ти тепер частина нашої сімʼї . Поки не офіційно , але , впевнений Єгор з цим не затягне !

Двічі вони спускалися і піднімалися , аби забрати все найнеобхідніше .

Решту Аліна планувала забрати згодом . І одразу повернути ключі батькам .