20. Триклятий день.

Єгор не відчував  землі під ногами від щастя бути в селі, де провів своє дитинство , разом з коханою дівчиною  і втратив пильність , коли таки запахло смаленим і брат вчепився в його Алю Своєю професійною хваткою. 

Аліна викликалась допомогти бабусі в квітнику. Це вона вміла робити і завжди поралась  з задоволенням серед квітів ще зі своєю бабцею .

Єгор рубав дрова , а Євген хотів полагодити хвіртку в садок .

Дівчина наче відчувала його пильний погляд , що , наче , свердлив їй потилицю . Проте принципово не хотіла зачіпати Женю , аби не зіпсувати настрій коханому хлопцю .

Першим не витримав Євген :

 -  Ми ж знайомі , правда ? - рубонув він . - Чи ти і далі вдаватимеш , що це не так .

 -  Можливо і бачились колись. Ти міг замовляти в мене рекламу ? - скидалася на нічого не розуміючу Аліна .

 -  Не грай зі мною в ці ігри . Я не мій брат . Я ж все одно все про тебе дізнаюся . То ж краще сама витягни всю брудну білизну на світ Божий .

 -  Слухай ти , гівнюк пришелепкуватий ! Відвали від мене нахрін , святий ти і непорочний , а щоб тебе муха брикнула ! Пішов ти до сраки !

 -  Воу , жіночко , полегше ! Ти де ж таких шедеврів піднабралася ?

 -  Поцілуй мене в сраку ! - розвернулася і пішла до річки розгнівана дівчина .

В Євгена аж щелепа по землі ляснула .

 -  Спіймав облизня , онучку ? - роздався ззаду голос Зої . - Яка дівчина ! - захопливо протягла бабуся. - Чого причепився до неї ? Ти ж не на роботі !

 -  Ба ! - незадоволено тягнув старший внук .

 -  Що ба ?! Ти давай виключай детектива і йди вибачайся перед дівчиною. А то стоїш , дивишся , як баран на нові ворота ! Ти так і сам ніколи не одружишся , й брату не даш . А я ще мрію правнуків побачити , - не змовкала Зоя . - На тебе в цьому питанні надії нема , то хоч дай мені Єгорових діточок побачити .

 -  Бабця , ти в нас така нівроку , що може і моїх дочекаєшся , - почав підлабузнюватися Євген .

 -  Шуруй , онучку , вибачайся. Бо зараз Єгорчик прочує , що ти його наречену ображаєш і будете мені тут товктися , як в дитинстві. А дрова самі себе не поколять і хвіртка сама не відремонтується , - настановляла Зоя Семенівна .

Євген був впертий , та бабця ще впертіша. Онуків любила , але прочухана знатного виписати могла.

Від нічого робити ( та й розумів , що перегнув) - пішов вибачатися .

Знайшов дівчину внизу города біля річки . Її черевик встряг в багнюку і вона щось відчайдушно голосила . 
 

-  Триклятий  день , триклятого місяця , триклятого року … - дівчина підняла погляд , що хлюпотів злістю на Єгора . - Чого припхався ? В надії переглянути брудну білизну ? - Можу запропонувати лише брудне взуття .

 -  Слухай , я перегнув . Давай допоможу. - сказав Євген .

 -  Собі допоможи , нелюде ! Чого чіпляєшся до людей ? Може тобі до психолога треба ?

 -  Слухай , я теж від тебе не взахваті , але ж між нами є людина , яку ми обоє любимо. То ж досить прискати вже отрутою і давай на мирову .

 -  Тільки , якщо ти дуже просиш , - злостиво прошипіла Аліна .

 -   Давай вдамо , що прошу , - відповів Женя і вирішив , що вчинив як істинний мудрець .