11. Задача з зірочкою.

За два місяці тісного спілкування з Аліною , Єгор майже забув про свою дівчину Лесю.

Він розумів , що лише марнує її і свій час , проте все не наважувався сказати їй про розрив їх відносин.

Тим більше , що Леся поїхала в гості до мами в Італію на місяць.

Сьогодні той день , коли вона мала повернутися.

Далі тягнути нікуди. Це має колись статися.

Справа , навіть , не в тому , що тепер Єгор має відносини з Аліною , ні.

Просто всі його думки належать тепер тільки Алі, хоч вони ще і не цілувалися ні разу. А змушувати себе відповідати на дзвінки і повідомлення Лесі він більше не хотів. Леся дуже хороша дівчина і вона того не заслуговує.

То ж набравшись хоробрості , Єгор зайшов у приміщення аеропорту. А згодом побачив Лесю з величезною валізою і купою пакетів з Duty Free.

Ох , ці жінки ! Ніколи не втомлюються від шопінгу.

 -  Привіт, мурчику ! Я повернулася , - вигукнула Леся і повисла в нього на шиї .

 -  Привіт , Лесюню , з приїздом , - відповів Єгор. 

 -  Сподіваюсь , ти був хорошим хлопчиком ? Я привезла тобі подарунки , - в душі Єгора кішки кігтями зашкребли від почутого.

 -  Лесю ,  не варто було на мене витрачатися.

 -  А що , ти таки не був чемним  ?- смішливо запитала дівчина.

 -  Дивлячись під яким кутом розглядати ситуацію , - важко відповів хлопець.

 -  Ох і не подобається мені твоя відповідь. Щось сталося , поки мене не було ?

 -  Сталося , Лесюню , сталося. Сідай в авто , я все розповім дорогою.

Вони пройшли до автомобіля , Єгор склав валізу і пакунки у багажне відділення , відкрив двері для дівчини і сів за кермо.

Так довго він ще ніколи не наважувався на розмову. Навіть , тоді , три з половиною роки тому  перед розмовою з матірʼю . Хоч і налаштований вкрай рішуче .

Розуміючи , що тягнути далі нікуди , та й тиша почала напружувати вже обох , він сказав:

 -  Лесю , пробач , але в наших стосунків немає майбутнього. Ти дуже хороша і приваблива дівчина , але я зрозумів , що лише марную твій час.

 -  Єгор , це через те, що мене не було цілий місяць , так ? 

 -  Ні , звичайно. Просто , я зустрів одну дівчину , давню знайому. Ти не подумай , я тобі не зраджував , це було б нечесно. Але , занадто багато думок в моїй голові саме про неї , а мало б бути про тебе. Пробач , - і він так міцно вчепився в кермо , що кістяки рук побіліли.

 -  Єгор , це все дурниці. Ти просто почав від мене відвикати. Але ж тепер я повернулася , тепер все знову буде чудово. Тим більше , що Фабіо , мамин бойфренд хоче зробити  тату і вони з мамою скоро прилетять знайомитися з тобою.

 -  Лесю , будь ласка , почуй мене. Мої думки тобі не належать. Я тобі не належу. Це зовсім не через те , що тебе довго не було. Причина інша. Пробач , що так сталося.

 -  Ти що закохався ? - тихо і ображено запитала дівчина.

 -  Лесю , пробач , - відповів хлопець , сам не знаючи відповіді на це питання.

 -  А як же мама ? Фабіо з татуюванням?

 -  Татуювання я зроблю , звісно. Але знайомство буде зайвим. Домовились ?

Леся не відповіла нічого . Вчепилася пальчиками в сумочку і дивилася вперед . Вона не знала , як повідомити мамі , що хлопця в неї вже нема і знайомство не відбудеться . Її мама трошки тиран , не чує слова «ні» і не приймає відмов .

Накльовується проблемка , мʼяко кажучи .

Єгор же відчував себе лайном . Бо Леся дійсно гарна дівчина , таких нині мало. Гарненька , як лялечка , розумненька , хазяйновита і порядна . Бери і одужуйся. 

Але ж йому дах зносить від іншої. З дредами , татуюваннями і пірсингом. А її найкращий кулінарний шедевр - кава , зварена в турці.

Але ж які ті очі ! Та й кава дійсно шедевральна . 

Десять хвилин тиші , де кожен у своїх думках , і вони приїхали .

 -  Лесюня , ми на місці. Я допоможу з валізою.

Леся продовжувала мовчати , сиділа не рухаючись , а потім видала :

 -  Так , допоможи з валізою і ще з дечим .

 -  Звісно , чим можу бути корисним ?

 -  Знайди мені людину , яка відіграє роль мого хлопця перед італійською публікою . Собі замінника , так би мовити.

 -  А задача з зірочкою , але я щось придумаю .

На тому і розпрощалися.