9. Кава з кафе.

В день свого двадцятипʼятиріччя Єгор таки перерізав червону стрічку нового тату-салона.

Мрія здійснилась.  Хоч і не через рік , як йому того хотілося.

Він був задоволений.

Він був щасливий. Майже .

Принаймі , в нього було все для щастя : своя студія , високий цінник , троє найманих працівників , якісне авто , вродлива дівчина…але , чомусь , він не відчував себе повноцінно щасливим.

Наче загубив щось важливе і не може згадати , що , де і коли?

Не міг згадати , доки до нього по запису не прийшла дівчина на імʼя Аліна.

Але ця Аліна була з дредами , татуюваннями і  пірсингом в носі. На ту , колись зустрінуту чарівну дівчинку , ця була схожа лише магнетичним карим поглядом .

Дивилась на нього і , наче , дорікала.

 -   Ми ж знайомі , так ? - не витерпів Єгор. 

 -  А коли й так , то що ? - плюнула в нього словами дівчина.

 -  То виходить , що ми свої люди ? А для своїх у мене знижки , - відповів хлопець.

 -  Коваль бабі - рідний швець! - тихо зауважила  Аліна. А потім додала , - А від знижки не відмовлюсь.

 -  Точно , я тебе згадав . Ти - колишня Володьки.

 -  Точно. Це ж самий яскравий епізод з моєї біографії ! - незадоволено вигукнула дівчина. 

 -  Ну , я про тебе мало , що знаю. Нам не доводилось спілкуватися настільки близько , щоб познайомитися один з одним краще. Але ж це можна виправити ? - запитав Єгор з надією. 

 -  А що ти сьогодні на сніданок сміливості випив ? Чи ти просто підріс і сміливим став ? Бо щось я за тобою минулого разу такого не помітила.

 -  Не можна кепкувати з майстра , що клепає тобі татуювання ! - пожартував Єгор. - Візьми себе в руки , прикинься чемною дівчинкою і запроси мене на каву. 

 -  А ти часом не при*уїв ??? На каву його запросити ! Принцеса грьобана ! - гримнула Аля.

 -  Ну , ні , так ні ! А я думав знижку тобі зробити , - підморгнув хлопець. 

 -  На каву , так на каву. Зажрався ти , Єгорушка!  Але , я ще подивлюся , на скільки якісним вийде моє татуювання , - смішливо відповіла дівчина. - А потім подумаю , якою ж кавою тебе пригостити. 

 -  А які є варіанти ?

 -  Ну , я варю смачнючу каву в турці в себе вдома ; знаю чудову кав’ярню , де подають особливу каву з побажаннями і «нескафе» , звичайно , яке зварить нам твій адміністратор.  

 -  Ображаєш , Алінко , у нас класна італійська  кава , - сказав Єгор. 

 -  Але ж не з кафе , значить «нескафе» , - сказала дівчина і тицьнула його по носу. 

 -   Таки так , - розсіявся від душі хлопець . - Ну , в турці , так в турці , - задоволений своєю кмітливістю відповів Єгор , - тим більш , нам залишилося трошки. Чому ти обрала скандинавські руни?

 -  Щоб підкреслити свою жіночність . Не як слабкість , а як перевагу . Ну , і щоб світ лежав біля моїх ніг , звичайно . 

 -  Не знаю , як там весь світ. Я готовий. 

 -  В кожному жарті є доля від жарту ? - серйозно запитала Аля. 

 -  Хто жартує ? Почухай  мене за вушком і я навіки твій . 

 -  Де ти дів того скромного хлопця , з яким я познайомилася пару років тому ? - запитала Аліна.

 -  Три з половиною , Аля , - і він серйозно заглянув їй в очі. - Я закінчив , приймай роботу.

Душа підстрибнула в тілі Аліни.

Вона знала , що пройшло рівно 3 роки і сім місяців.

Вона памʼятала його.

Він запав їй в душу.

Сильна і незалежна дівчина , яка не дуже потрібна була заможним батькам , брату-гульвісі , хлопцю , що зраджував , запала на , здавалось би , байдужого хлопця.

І , виявилось , що не такий він був і байдужий.

Рахував.

Тоді ж чому не знайшов її ? Не продовжив спілкування ?

Ідіот.

Але ж такий симпатичний.
 

 -  То як ти оціниш мою роботу ? Сподіваюсь , кава буде з турки ? - перервав її роздуми Єгор. 

 -  Кава буде з кафе. Поки що. Але татуювання чудове. Дякую.