8. Безглузда обіцянка.

 -  Єгор , я тобі , звісно , радий , але  ти чого так рано ? - відкрив двері сонний і невдоволений Вовчик.

 -  А я ж з кавунькою і млинчиками , друже. Від мами , до речі. 

 -  Чого ж ти стоїш ? Я  завжди радий гостям о 8 ранку в неділю , проходь , - запросив Володька друга. - Чого твоя пика світиться щастям о такій порі ?

 -  Ну , так мама пробачила грішного сина. Камінь з душі впав. 

 -   То Доббі вільний ? Тепер ти з легкою душею продовжиш працювати в тату-салоні ?

  -  О , друже , в мене більш масштабні плани. Через рік я планую відкрити свою тату-студію. Вже накопичив трохи грошенят.

 -  Непогано. Нехай твої задуми здійсняться ! А твої клієнти залишають щедрі чайові , щоб пришвидшити процес здійснення мрії , - сказав Володимир і цокнув своїм горнятком по горнятку з кавою Єгора.

 -  Амінь! - відповів хлопець.

Зʼївши млинці і випивши кави , хлопці залипли в телефонах. Єгор листав робочі аккаунти колег,  моніторив робочу ситуацію , так би мовити. Вова - дівочі сторінки , голосно оцінюючи ту чи іншу дівчину.

І ось замовк.

Єгор аж здивувався:

 -  Що там?

 -  Аліна , - відповів Вовчик. - От знаєш , не можу сказати , що закоханий , але ж вона - вогонь ! Ти бачив її дупцю ? А цицьки ? Як би ж не довгий і гострий язик , ціни б їй не скласти. 

 -  Я бачив її очі. І я в захваті від кожного і її слова. Вона нагадує мою Зою , - замріяно протягнув Єгор.

  -  Еее , чувак! Так не можна !!! Ти ж мій друг! Яке перше правило бійцівського клубу ?!

 -  Нікому не розповідати про бійцівський клуб , - відповів , оговтавшись Єгор.

-  А друге ??? - допитувався Вова. 

 -   Не знаю.

 -  Я теж не знаю , але до Алінки не лізь. Не можна. Я проти! Почув?

 -   Ох , Володька , - сумно відповів Єгор , - почув. Я тебе почув , на жаль.

Засмучений Єгор ще трохи посидів у друга і пішов збиратися в дорогу. Адже , завтра йому на роботу. По запису  має бути важливий клієнт і складне татуювання в скандинавському стилі. Хлопець любив складні завдання , тому з задоволенням чекав наступного дня. Підготовка і очікування хоча б допомагали  змістити ракурс уваги з незабутніх прекрасних очей і безглуздої обіцянки , даної другу.