7. Слово скаута.

Мама почала відтавати вже наступного дня.

Син зрозумів це зранку , прокинувшись від аромату його улюблених млинців.

Схопившись з ліжка , полетів на кухню . Обійняв маму зі спини і цьомнув у щічку.

 -  Мамусю , ти в нас найкраща в світі !

 -  Я ще тобі не пробачила такої підстави , Єгор! - трохи ображено відповіла мама.

 -  А мені здається , що вже трішки вибачила , бо для кого ж ця гора моїх улюблених млинців ?

 -  Їж давай , розумнику. 

 -  Це я з задоволенням!

Коли купку  млинців  було зʼїдено , мама запитала в Єгора:

 -  Які твої плани , сину?

 -  Я планую залишити один-два млинця і пригостити Володьку. Що скажеш ? 

 -  Я скажу , що ти заговорюєш мені зуби , - відповіла мати .  -  

Мене цікавлять твої плани на життя і ти це прекрасно розумієш , тому не викручуйся і відповідай. 

 -  Я планую лупити людям татуювання за шалено величезні бабки ,- спробував налаштувати маму  на жартівливий лад Єгор. 

 -  Ох , дарма я не лупила тебе в дитинстві. А треба ж було !

 -  Ну, оскільки вже пізно мене лупити , то давай просто спробуємо зрозуміти і пробачити свого улюбленого синочка. Я ж виконав твоє прохання , правда ?! Тепер дай мені трохи отримати задоволення від життя , від улюбленої справи , мамусю моя кохана.  А як нічого не вигорить , то я ж як підбитий собака прибіжу під твоє крилечко і буду слухняно виконувати всі твої команди. Слово скаута !

 -  Ой , іди ти , скаут! Зламав всі мої мрії і надії. Бери млинці і пригости Володьку. Дай мамі випити кави наодинці і обміркувати ситуацію. 

 -  Слухаю і виконую , моя пані ! -  і щасливий Єгор із сніданком побіг до друга , зрозумівши, що серце матері не камінюка і він таки отримав пробачення.