6. Змія Особливо Ядовита.

Єгору  от зовсім з голови не йшла Аліна. Така цікава. Вродлива.

А язиком хлеще , як його бабця Зоя .

Змія Особливо Ядовита , як жартома називав бабу покійний дід.

  І не тому, що бабця злою була , - ні . Просто , вміє  так влучно слівце красне вставити , що останнє слово завжди за нею лишається.

Коли Єгор у підлітковому віці  захоплювався пригодницькими  романами Александра Дюма, Жуля Верна і Джека Лондона , то завжди думав , що ніде , в жодній книжці не читав він про таких людей , про таке кохання , як в його бабусі і дідуся.

Йому б теж так хотілося в майбутньому покохати , бути коханим і прожити життя в щасті і злагоді , з гумором , не зважаючи на негаразди.

І ось трапилась вона , Аліна.

Пʼять хвилин ,  як колишня дівчина кращого друга дитинства.

І в такий непростий період його життя.

Але ж і дідусь із бабусею мали свою непросту історію.

Дід Іван був кацапом за місцем народження і справжнім хохлом за характером , красуня-бабуся  -  українкою .

Дід завжди казав , що хохла від українця дуже легко відрізнити. Бо українець живе в Україні , а хохол там , де йому вигідно. Тому і вважав себе справжнім українським хохлом , бо не міг уявити свого життя не в Україні.

Познайомились молоді Іван і Зоя в Москві на будівництві , приуроченому XXII Літнім Олімпійським Іграм 1980 року.

Бабусю , тоді не сімейну і роботящу дівчину , передову робітницю будівельного управління номер пʼять , відправили разом з декількома іншими співробітниками у відрядження на будівництво Олімпіади в Москві.

Іван зустрів Зою біля фонтану , де збиралась молодь після робочого дня. Побачив один раз і більше не міг дивитись в іншу сторону.

Замилувався.

Примагнітився .

Але , Зоя  Бондаренко - нелегка здобич.

Сім кіл пекла довелось пройти молодому інженеру Івану Соколову , поки неприступна фортеця рухнула і Зоя погодилась сходити з ним в кіно.

А коли будівельні роботи були завершені і приїжджі робітники поверталися додому , то разом з Зоєю в Україну поїхав Іван , корінний москвич.

Він наплював на все : на родичів , що проклинали його кохану , а його називали бовдуром ; на перспективну роботу в інженерному бюро; навіть , на обіцянку керівництва отримати квартиру від держави за проєкт для «Олімпіади».

Бо можна прожити без родичів , перспектив і новенької квартири в Москві , а без Зої він уже не уявляв своє життя.

Дід щасливо прожив свій вік в Україні , ні разу не відвідавши батьківщини. Говорив українською , любив Україну і свою українку Зою понад усе.

Його серце розбили його срані родичі у 2014 році , коли почалася російська збройна агресія проти України.

Вони дзвонили діду і мотали йому нерви . А він намагався донести до них правдиву інформацію. « Дамбілі Бамбас» не припиняли кошмарити діда Івана ні вдень , ні вночі. І таки  довели до серцевого нападу.

Його серце не витримало болю і образи від колись рідних людей. І , скоріш за все , його добив пекучий сором за своїх колишніх співгромадян за ганебний і ниций вчинок, коли ті напали на його нову Батьківщину.

Іванова кохана Зоя залишилася сама.

Оплакавши покійного чоловіка , вона подзвонила його сестрі на росію  і виплескала весь свій біль і гнів на недолугу родичку : « Як воно ? Сподіваюсь , дуже погано?! Вже почали боліти ноги , німіти руки? А крани в квартирі вже зламалися? А син вже втратив роботу чи просто відбувся штрафом ? - це тільки початок.  Я кожного дня штрикатиму голками ваші фотографії. Я ніколи не пробачу! Ви вбили мого чоловіка , а я знищу ваше спокійне життя. Я наведу на вас таке прокляття , що до сьомого коліна не відмиєтеся , прокляті нелюди!»

І хоч бабуся нікого не проклинала і нічиїх фогоафій голками не штрикала , але змовчати і не налякати   «родичів» не змогла. Не пробачить вона їм ніколи . Нехай тепер думають , чи то через її прокльони з ними стаються нещастя чи ні.

А ноги ж в їх віці болять і самі по собі , крани ламаються постійно та і син ледащо і пʼяниця не дає спокійно жити. Хай то тепер думає , що то їм у покарання!

Отак по-своєму помстилася клятим нелюдам Змія Особливо Ядовита , кохана жінка покійного Соколова Івана Івановича і улюблена бабуся Соколова Єгора Сергійовича.