5. В однієї бабці черешні крали…

Єгор потинявся батьківською квартирою. Мати так і не вийшла зі своєї кімнати. Прощения сьогодні він точно не дочекається. То ж від нічого робити , пішов до сусіда.

 -  Вовчику , які плани на вечір? Сподіваюсь , спільні?

 -  Так , друже , проходь. Випʼємо кави  і  щось придумаємо.

 -  Може проїдемося містом? Давно не був , цікаво , може що змінилось? - запропонував  Єгор.

 -  А  давай. Заодно і погляну , де і чим зайнята моя Алінка.

 -  Так , давай поглянемо , на цю твою Аліну, що шле всіх лісом.

 -  Вона така , - засміявся Володька.

Хлопці проїхали до центру , припаркували автомобіль , пройшлися головною площею і зупинилися біля МАФу випити кави.

В кавовому кіоску працювала симпатична бариста і Володька фліртував з нею , вже не згадуючи про свою дівчину.

Єгор по-доброму заздрив його легковажному відношенню до життєвих ситуацій . Йому б теж хотілось жити за правилом : “ Don’t worry , be happy! “ , але він переживав всі події глибоко в собі , все зважуючи і усвідомлюючи ризики.

Поки Володька гомонів з баристою , Єгор оглядався довкруж і сьорбав смачну каву. Сонечко трохи сліпило його , тому він не одразу помітив дівчину , що прямувала до них . А коли помітив знайомий силует , було вже запізно попереджати друга.

Аліна кинула в нього гнівним поглядом , а потім впʼялась у Володькину спину своїми магнетичними карими очима. Хлопець , мабуть , відчув той пекельний погляд , бо почухав між лопатками і повернувся.

Дівчина підійшла до МАФа , пнула Вову плечем і сказала баристі:

 -  Мені зробіть , будь ласка , середнє капучино з горіховим сиропом . А цей козел заплатить , - кивнула вона на розгубленого хлопця.

Швидко опанувавши себе , Володька мовив:

 -  Алічка, може ще кексик? - дівчина промовисто зиркнула на нього у відповідь.  - Отже , без кексика. А які плани на вечір? Проведеш  його з нами?

 -  З тобою і твоєю величністю? Чи з тобою і цим парубком , що весь цей час посміхається , як наче в нього не всі валети в колоді? - не приховуючи сарказму запитала Аліна , киваючи на Єгора.

 -  Янгольський голосок , та чортова думка , - згадав бабусин вислів Єгор і сказав , дивлячись Алінці в очі.

 -  Хороший малий , цікаво. Поїхали, підвезете мене додому . Твоя тачка?  - за секунду приховавши здивування, запитала  дівчина. - А ти Володька , що за пісню співатимеш  нам?

 -  Кицюня , буду пробачення просити , хочеш? Ти ж пробачиш свого котика?

 -   Що на рот налізе балакає , - сказала дівчина про Володьку, звертаючись до його друга.

 -  Торохкотить словами , мов горохом , невгамовний  - усміхаючись підіграв Єгор новій знайомій.

 -   Ви що , в одному селі шкільні канікули проводили , в однієї бабці черешні крали? - награно ображено сказав Вовчик. Заплатив за каву і запрошувальним жестом вказав на авто Єгора.

Притримавши двері для Аліни , Єгор допоміг дівчині влаштуватися в автівці на передньому сидінні , поруч з водієм. Володька застрибнув на заднє . Єгор сів за кермо і запитав , куди вона бажає їхати.

 -    Бажаю їхати на Мальдіви, а поки що вези мене на вулицю Шевченко , будинок номер  17.

 -  Квартира 45? - глузливо запитав Єгор , бо в Дніпрі його орендована  квартира була за такою адресою.

 -  Так , збоченцю , звідки знаєш ? Цей ,- кивнувши на Володьку , - вже розтриндів?

 -  Просто збіг , мала . Будеш в Дніпрі , то заскоч за цією ж адресою . Обіцяю пригостити смачною кавою , - відповів Єгор.

 -  Я вибачаюсь , але ви не забули про мене ? Я взагалі то , твій хлопець, Аліно ! - сердито пробубнів Володимир.

 -  Ага , ти мені такий хлопець , як Василь бабі рідний Федір ! - розсміялася дівчина.

 -  Ну , Алічка…

 -   Ой , Володька , не буде нам з тієї муки хліба. Я ж не так , щоб красива , більш розумна. Шукай гарну , ок? Ну , щоб губки качечкою і  далі за списком . А з тобою я дружити буду , що скажеш?

 -  Зовсім без шансів ? - сумно запитав Вовчик.

 -  Зовсім , Вова. О , я приїхала . Дякую тобі , чемний хлопчик Єгорчик. Побачимось ,бо з тебе кава ! - сказала і вискочила з автівки Аліна.

 -   Не вздумай розпивати з нею каву ! - ображено зауважив Володимир.

Єгор усміхнувся і хлопці поїхали далі , вечір продовжувався…

Володька за півгодини вже й забув про колишню. В обіймах більш зговірливої давньої приятельки.

А Єгору припали до душі ті темні очі і гострий язик.