4. Я так і знала!

Двері відкрив батько. А мати , накриваючи на стіл, прогомоніла:

-  Синочку, любий , проходь, мий руки, а я вже біжу до тебе , мій розумничку! Наша гордість, наш дипломований спеціаліст!

 -   Тат, пробач , але скандалу бути , - сказав хлопець батькові тихенько , поки  мати не долучилася до їх розмови. Так, як батько завжди був з ним на одній хвилі , то  одразу здогадався до чого веде син.

 -  Ох , сину , ми це якось переживемо. Аби ти був щасливий ! - підбадьорив тато , але прозвучало то не надто правдоподібно. 

 -    Тоді я мити руки і в бій.

Вимивши руки , Єгор попрямував туди , де дзвеніли  тарілки  і куди притягували апетитні аромати.

Коли хлопець зайшов у вітальню , його здивуванню не було меж.

Стіл ломився від страв і , навіть , його улюблений торт , спечений мамою власноруч за бабусиним рецептом , мав місце бути.

Мати не сильно часто балувала їх сімʼю делікатесами , а тим паче , домашньою випічкою , бо увесь час пропадала на роботі.

Тому і масштаб майбутньої катастрофи був неоціненним. Чим більше приготувань - тим більше від сина очікують. Серце матері таки  буде розбито. Син менш за все хотів би засмутити найріднішу.Але він не міг дати задню , все вже вирішено . Колись мама його пробачить.

Ну, Єгор дуже на це сподівався…

Мати обійняла його , поцілувала , не приховуючи гордості в очах промовила:

 -  Мій синочок , розумничок мій , мій спадкоємець і моя надія і опора! Вітаю тебе  з завершенням навчання , з отриманням диплому ! Ти зробив мене щасливою !

 -  Мамо, не перехвали , -від почутих слів  Єгор засмутився ще більше . Душу немов лещатами притиснуло.

 -  Мовчу-мовчу , сідаймо за стіл. Батько , відкорковуй шампанське ! - скомандувала  Тетяна Михайлівна  своєму чоловіку.

Наївшись вдосита  , Єгор слухав , як мама розповідала про майбутні перспективи в їх сімейному бізнесі , як чудово , що тепер в неї є дипломований помічник … і все не наважувався зізнатися , що обрав для себе зовсім інший шлях.

Але ж зізнатися прийдеться… розбити матері серце… вкрасти мрію … зробити боляче…

Але ж і тиснути собі на горлянку він не збирається! Тому вдих-видих і вперед:

 -  Мамо , вибач , але я маю тобі дещо повідомити , - промовив Єгор і побачив дикий страх в очах матері. Вона , все ж таки, здогадалася. Відчувала своїм материнським серцем біду , що насувалася. 

 -  Ні , сину , ні! Цього не може бути!  Ти не можеш так зі мною вчинити ! 

 -  Вибач , мамо , прошу , зрозумій мене. Я отримав цей диплом тільки заради тебе . Своє майбутнє я бачу інакше. Воно зовсім не повʼязано з  транспортною компанією.

З очей матері покотились гіркі сльози . 

 -  Тетянко , не плач , якось воно буде. Впораємося. Нехай наш син випробує свої сили в галузі , що лежить йому до душі. Це ж так важливо , - вступився батько. 

 -  Я так і знала! - гримнула Тетяна Михайлівна і вискочила з кімнати.

Чоловіки принишкли.

Але що ж робити ,  життя йде далі і якось воно буде. По тому і вирішили перечекати бурю і прибрати зі столу.